Джоанна Монкріфф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Джоанна Монкріфф — британська психіатр і науковиця, авторка книг і наукових публікацій. Теоретикиня і одна із засновників напрямку критичної психіатрії. Відома послідовною критикою усталених практик у психофармакології та зловживань у галузі психіатрії. Професорка критичної та соціальної психіатрії в Університетському коледжі Лондона та провідна фігура в мережі критичної психіатрії. Видатна критик сучасної «психофармакологічної» моделі психічних розладів і лікування наркоманії, а також ролі фармацевтичної промисловості. Авторка статей,[1] книг та блогів про використання та надмірне використання медикаментозної терапії для лікування проблем психічного здоров'я, механізм дії психіатричних препаратів,[2] їхній суб'єктивний та психоактивний вплив, історію лікування наркоманії та докази його користі та шкоди. Вона також пише про історію та політику психіатрії в цілому. Її найвідоміші книги — «Міф про хімічне лікування»[3] і «Найгіркіші таблетки».[4]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Монкріфф здобула кваліфікацію з медицини в Університеті Ньюкасл-апон-Тайн у 1989 році. У 1990-х вона проходила навчання з психіатрії в Лондоні та південно-східній Англії, ставши MRCPsych у 1994 році. У 2001 році здобула ступінь доктора медичних наук (у Сполученому Королівстві — ступінь доктора наук) у Лондонському університеті. З 2001 року на 10 років була консультанткою відділення психіатричної реабілітації людей з тяжкими та стійкими психічними розладами.[5] Вона працює консультанткою зі спільнотної психіатрії дорослих у North East London NHS Foundation Trust[6] і є професоркою критичної та соціальної психіатрії в Університетському коледжі Лондона, а раніше була старшою викладачкою на кафедрі психіатрії.[7] Наразі вона також є головною дослідницею дослідження RADAR (дослідження припинення прийому антипсихотичних препаратів та їх зниження), фінансованого NIHR.[8] Докторка Монкріфф є однією з засновників і співголовою Мережі критичної психіатрії.[9] Це група психіатрів з усього світу, які скептично ставляться до ідеї, що психічні розлади — це просто захворювання мозку, і які ведуть кампанію за зменшення впливу фармацевтичної промисловості та пошук альтернатив вузькій практиці, заснованій на медичних моделях.

У 2021 і 2022 роках Монкріфф балотувалася на виборах до ради в Інґейтстоуні, Фраєрнінгу та Маунтнессінгу: Брентвуд як кандидатка від Лейбористської партії.[10]

Дослідження[ред. | ред. код]

Роль ліків у сучасній психіатрії[ред. | ред. код]

За словами Джоанни Монкріфф, існує дві моделі дії препарату: з акцентом на хворобу і з акцентом на дію самого препарату. У психіатричній практиці в другій половині XX століття був здійснений перехід від моделі з акцентом на дію психотропних препаратів (лікоцентричної) до моделі з орієнтацією на хворобу (хворобоцентричної), хоча строго наукових підстав для цього не було.

Монкріфф відома тим, що кинула виклик теорії про те, що психічні розлади спричинені хімічним дисбалансом.[11] Вона показує, що існує мало доказів порушення серотоніну при депресії[12] або порушення рівня дофаміну при психозах чи шизофренії.[13] Вона простежує історію ідеї про те, що психіатричні ліки є чарівними пігулками, і досліджує роль фармацевтичної промисловості, психіатрії та держави у розвитку цієї моделі. Вона задокументувала збільшення кількості рецептів на психіатричні препарати за останнє десятиліття[14] та проаналізувала спосіб, у який фармацевтична промисловість створила такі умови, як СДУГ у дорослих[15][16] і "новий біполярний розлад", щоб допомогти збуту цих ліків.[17]

Моделі дії ліків[ред. | ред. код]

Монкріфф не виступає повністю проти вживання ліків при проблемах з психічним здоров'ям, але вважає, що дію ліків у таких ситуаціях розуміють неправильно. Монкріфф розробила дві альтернативні «моделі» для розуміння того, що можуть робити ліки, коли їх призначають людям із проблемами психічного здоров'я. Сучасне загальноприйняте розуміння дії психіатричних препаратів базується на моделі, «орієнтованій на хворобу», яка припускає, що ліки діють шляхом усунення основної аномалії, яка, імовірно, призводить до симптомів розладу. Монкріфф порівнює це з альтернативною моделлю, орієнтованою на ліки, яка передбачає, що, оскільки психіатричні препарати є психоактивними речовинами, вони діють, оскільки змінюють те, як люди думають, відчувають і поводяться. Згідно з цією моделлю, психіатричні препарати не мають специфічних біологічних ефектів на людей з психічними розладами, а виробляють характерні ефекти для кожного, хто їх приймає. Проте зміни, викликані деякими видами наркотиків, можуть призводити до пригнічення проявів (симптомів) деяких психічних розладів.[18] Міф про хімічне лікування простежує появу та розвиток моделі, орієнтованої на хворобу, починаючи з 1950-х і далі. Це підкреслює відсутність доказів для моделі дії ліків, орієнтованої на хворобу, для кожного основного класу психіатричних препаратів. Вона також досліджує комерційні, професійні та політичні інтереси, що стоять за моделлю, орієнтованою на хворобу.[3]

Антидепресанти[ред. | ред. код]

Монкріфф написала кілька статей, в яких критикувала методологію дослідження антидепресантів.[19] Вона провела кокранівський метааналіз невеликої групи випробувань антидепресантів, у якому порівняла їх з «активним» плацебо, що містить препарат, який використовується для імітації деяких побічних ефектів антидепресантів.[20] Вона опублікувала одну з небагатьох робіт, яка описує психоактивні ефекти сучасних антидепресантів та їхній зв'язок із суїцидальними думками та фізичними наслідками.[21]

Разом із доктором Марком Горовіцем у 2022 році Монкріфф провела перший систематичний комплексний огляд доказів теорії депресії про "хімічний дисбаланс" серотоніну, який свідчить про те, що дані не підтверджують гіпотезу.[22][23]

Антипсихотики[ред. | ред. код]

The Bitterest Pills простежує історію антипсихотичних препаратів від появи хлорпромазину в 1950-х. У книзі також розглядаються останні події, включаючи маркетинг антипсихотичних засобів через рух раннього втручання та просування нової та розширеної концепції біполярного розладу.[4] Монкріфф також описує культурний розвиток нової концепції біполярного розладу, яку вона називає «медикалізацією „злетів і падінь“». Дослідження Монкріфф та її колег описали та порівняли суб'єктивні або психоактивні ефекти різних антипсихотичних засобів.[24] Це включало публікацію суперечливих і неперевірених медичних гіпотез.[25]

Літій[ред. | ред. код]

У ранній роботі Монкріфф проаналізувала докази ефективності літію. Вона стверджувала, що немає жодних доказів того, що літій є кращим за інші заспокійливі засоби для лікування гострої манії, і що ефективність літію у запобіганні рецидиву маніакальної депресії пояснюється побічними ефектами, спричиненими раптовою відміною літію.[26] У пізнішій роботі вона показала, що дослідження результатів лікування літієм у реальному світі не демонструють корисних або вартих уваги ефектів і припускають, що це може навіть погіршити результат маніакальної депресії.[27]

Інші препарати[ред. | ред. код]

Монкріфф критично проаналізувала літературу про використання таких медикаментозних засобів, як акампрозат і налтрексон, для лікування алкоголізму[28] і використання стимуляторів у дітей.[29] 

Історія та політика психіатрії[ред. | ред. код]

Монкріфф розробила політичний аналіз рушійних сил сучасної теорії та практики психічного здоров'я та дослідив вплив неолібералізму.[30][31] Вона опублікувала статті про історичний контекст появи сучасного лікування наркоманії[32], історію психіатричної думки в ХХ столітті[33] та «швидку транквілізацію» в психіатрії[34], а також книги про історію медикаментозного лікування.

Книги[ред. | ред. код]

  • Міф про хімічне лікування: критика психіатричної медикаментозної терапії, Palgrave, 2008.ISBN 978-0-230-57431-1
  • A Straight Talking Introduction to Psychiatric Drugs, PCCS Books, 2009.ISBN 978-1-906254-17-9
  • Найгірші таблетки: тривожна історія антипсихотичних препаратів, Palgrave, 2013.ISBN 978-1-137-27742-8

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ Over a hundred papers at the National Center for Biotechnology Information, U.S. National Library of Medicine, PubMed.gov
  2. ↑ Moncrieff, J; Cohen, D; Porter, S (2013). The psychoactive effects of psychiatric medication: the elephant in the room. J Psychoactive Drugs. 45 (5): 409—15. doi:10.1080/02791072.2013.845328. PMC 4118946. PMID 24592667.
  3. ↑ а б Moncrieff, Joanna (2008). The Myth of the Chemical Cure: a critique of psychiatric drug treatment. Basingstoke, Hampshire, UK: Palgrave Macmillan. ISBN 978-0-230-57431-1. OCLC 184963084.
  4. ↑ а б Moncrieff, Joanna (2013). The Bitterest Pills: the troubling story of antipsychotic drugs. Basingstoke, Hampshire, UK: Palgrave Macmillan. ISBN 978-1-137-27742-8. OCLC 841892791.
  5. ↑ About. Joanna Moncrieff. Joanna Moncrieff. 21 квітня 2013. Процитовано 9 травня 2022.
  6. ↑ Havering: Community recovery team: For clinicians. NELFT NHS Foundation Trust. Архів оригіналу за 25 листопада 2016. Процитовано 24 листопада 2016.
  7. ↑ Prof Joanna Moncrieff. UCL IRIS. University College London. Процитовано 8 травня 2022.
  8. ↑ Research Into Antipsychotic Discontinuation And Reduction. UCL Psychiatry. University College London. 4 лютого 2019. Процитовано 8 травня 2022.
  9. ↑ Joanna Moncrieff, MD. Mad in America. Mad in America Foundation. Процитовано 8 травня 2022.
  10. ↑ Joanna Margaret Moncrieff for Ingatestone, Fryerning and Mountnessing in the Brentwood local election.
  11. ↑ Moncrieff, Joanna (20 липня 2022). The serotonin theory of depression: a systematic umbrella review of the evidence. Molecular Psychiatry. doi:10.1038/s41380-022-01661-0. PMID 35854107. Процитовано 6 лютого 2023.
  12. ↑ Moncrieff, Joanna; Cohen, David (6 червня 2006). Do Antidepressants Cure or Create Abnormal Brain States?. PLOS Medicine. 3 (7): e240. doi:10.1371/journal.pmed.0030240. PMC 1472553. PMID 16724872.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) публікація знаходиться у відкритому доступі
  13. ↑ Moncrieff, J. (2009). A critique of the dopamine hypothesis of schizophrenia and psychosis. Harvard Review of Psychiatry. 17 (3): 214—225. doi:10.1080/10673220902979896. PMID 19499420.
  14. ↑ Ilyas, Stephen; Moncrieff, Joanna (May 2012). Trends in prescriptions and costs of drugs for mental disorders in England, 1998–2010. British Journal of Psychiatry. 200 (5): 393—398. doi:10.1192/bjp.bp.111.104257. PMID 22442100.
  15. ↑ Moncrieff, Joanna; Timimi, Sami (1 вересня 2011). Critical analysis of the concept of adult attention-deficit hyperactivity disorder. The Psychiatrist. 35 (9): 334—338. doi:10.1192/pb.bp.110.033423.
  16. ↑ Moncrieff, J.; Rapley, M.; Timimi, S. (2011). Construction of psychiatric diagnoses: the case of adult ADHD. Journal of Critical Psychology, Counselling and Psychotherapy. PCCS Books. 11: 16—28. ISSN 1471-7646.
  17. ↑ Nesbitt Falomir, C (October 1976). [Epidemiological picture of a pediatrician in Chihuahua]. Gaceta Medica de Mexico. 112 (4): 315—29. PMID 1001861.
  18. ↑ Moncrieff, J.; Cohen, D. (April 2005). Rethinking models of psychotropic drug action. Psychotherapy and Psychosomatics. 74 (3): 145—153. doi:10.1159/000083999. PMID 15832065.
  19. ↑ Moncrieff, J. (May 2001). Are antidepressants overrated? A review of methodological problems in antidepressant trials. Journal of Nervous and Mental Disease. 189 (5): 288—295. doi:10.1097/00005053-200105000-00003. PMID 11379971.
  20. ↑ Moncrieff, J.; Wessely, S.; Hardy, R. (2004). Active placebos versus antidepressants for depression. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 2012 (1): CD003012. doi:10.1002/14651858.CD003012.pub2. ISSN 1469-493X. PMC 8407353. PMID 14974002.
  21. ↑ Goldsmith, Lucy; Moncrieff, Joanna (April 2011). The psychoactive effects of antidepressants and their association with suicidality (PDF). Current Drug Safety. 6 (2): 115—121. doi:10.2174/157488611795684622. PMID 21375477.
  22. ↑ Moncrieff, Joanna; Horowitz, Mark. Depression is probably not caused by a chemical imbalance in the brain – new study. The Conversation (англ.). Процитовано 21 липня 2022.
  23. ↑ Moncrieff, Joanna; Cooper, Ruth E.; Stockmann, Tom; Amendola, Simone; Hengartner, Michael P.; Horowitz, Mark A. (20 липня 2022). The serotonin theory of depression: a systematic umbrella review of the evidence. Molecular Psychiatry (англ.): 1—14. doi:10.1038/s41380-022-01661-0. ISSN 1476-5578. PMID 35854107.
  24. ↑ Moncrieff, J.; Cohen, D.; Mason, J.P. (August 2009). The subjective experience of taking antipsychotic drugs: a content analysis of Internet data. Acta Psychiatrica Scandinavica. 120 (2): 102—111. doi:10.1111/j.1600-0447.2009.01356.x. PMID 19222405.
  25. ↑ Moncrieff, Joanna (2006). Why is it so difficult to stop psychiatric drug treatment? It may be nothing to do with the original problem. Med Hypotheses. 67 (3): 517—23. doi:10.1016/j.mehy.2006.03.009. PMID 16632226.
  26. ↑ Moncrieff, Joanna (August 1997). Lithium: evidence reconsidered. British Journal of Psychiatry. 171 (2): 113—119. doi:10.1192/bjp.171.2.113. PMID 9337944.
  27. ↑ Moncrieff, Joanna (2016). The Myth of the Chemical Cure: A Critique of Psychiatric Drug Treatment (англ.). Springer. с. 187—203. ISBN 978-0-230-58944-5.
  28. ↑ Moncrieff, Joanna; Drummond, D. Colin (August 1997). New drug treatments for alcohol problems: a critical appraisal. Addiction. 92 (8): 939—947. doi:10.1111/j.1360-0443.1997.tb02966.x. PMID 9376777.
  29. ↑ Moncrieff, Joanna (2009). A Straight Talking Introduction to Psychiatric Drugs. Straight Talking Introductions. Ross-on-Wye: PCCS Books. ISBN 978-1-906254-17-9. OCLC 351325544.
  30. ↑ Moncrieff, Joanna (Summer 1997). Psychiatric Imperialism: The medicalisation of modern living (PDF). Soundings (6): 63—72. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2017. Процитовано 23 березня 2023.
  31. ↑ Moncrieff, J. (2008). Neoliberalism and biopsychiatry: a marriage of convenience. У Cohen, Carl I.; Timimi, Sammi (ред.). Liberatory Psychiatry: Philosophy, Politics and Mental Health. Cambridge, UK: Cambridge University Press. с. 235–257. ISBN 978-0-521-68981-6. OCLC 174449800.
  32. ↑ Moncrieff, Joanna (October 1999). An investigation into the precedents of modern drug treatment in psychiatry. History of Psychiatry. 10 (40): 475—490. doi:10.1177/0957154X9901004004. PMID 11624330.
  33. ↑ Moncrieff, J; Crawford, MJ (August 2001). British psychiatry in the 20th century—observations from a psychiatric journal. Social Science & Medicine. 53 (3): 349—356. doi:10.1016/S0277-9536(00)00338-5. PMID 11439818.
  34. ↑ Allison, Laura; Moncrieff, Joanna (March 2014). 'Rapid tranquillisation': an historical perspective on its emergence in the context of the development of antipsychotic medications. History of Psychiatry. 25 (1): 57—69. doi:10.1177/0957154X13512573. PMID 24594821.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Література та бібліографія
Наука
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джоанна_Монкріфф&oldid=40828537