Джон Моубрей, 4-й барон Моубрей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джон Моубрей, 4-й барон Моубрей
англ. John de Mowbray
барон Сегрейв по праву дружини
1353 — 1368
4-й барон Моубрей
1361 — 1368
Попередник: Джон Моубрей
Наступник: Джон Моубрей
 
Народження: 24 червня 1340(1340-06-24)[1]
Епворт, Північний Лінкольншир, Йоркшир і Гамбер, Англія
Смерть: 1368(1368)
поблизу Константинополя
Країна: Королівство Англія
Рід: Моубреїd
Батько: Джон Моубрейd
Мати: Джоан Ланкастерська
Шлюб: Елізабет де Сегрейв
Діти: Джоан, Елеанор, Джон
Томас, Маргарет

Сер Джон де Моубрей[2] (англ. Sir John de Mowbray; 24 червня 1340, Епворт, Лінкольншир, Королівство Англія — 17 червня 1368, поблизу Константинополя) — англійський аристократ з роду Моубреїв, барон Сегрейв з 1353 року (по праву дружини), 4-й барон Моубрей з 1361 року. Брав участь у Столітній війні, загинув під час подорожі в Єрусалим.

Життєпис[ред. | ред. код]

Джон був єдиним сином 3-го барона Моубрей того ж імені і Джоан Ланкастерської[3]. Він належав до знатного англонормандского роду, засновник якого був соратником Вільгельма Завойовника; Моубреї володіли великими землями (головним чином в Лінкольнширі), а з 1295 року носили баронський титул. По матері Джон походив від ланкастерської гілки Плантагенетів і був прапраонуком короля Генріха III[4]. Крім нього, в сім'ї народилися дві дочки, Бланка та Елеанор[5].

Син 3-го барона Моубрей з'явився на світ 24 червня 1340 року в Епворті в Лінкольнширі[6]. Вже через три роки було укладено угоду про шлюб хлопчика та однієї з його сестер, Бланки, з Еліс Монтегю та Едуардом Монтегю відповідно; це були діти Еліс Норфолкської — молодшої з дочок Томаса Бразертона, графа Норфолк, і онуки короля Едуарда I. Запланований шлюб не відбувся. Замість цього приблизно в 1349 році Джон і Бланка Моубреї одружилися з дітьми старшої дочки Томаса Бразертона, Маргарет. Дружиною Джона стала Елізабет Сегрейв[7], чоловіком Бланки став Джон Сегрейв. Зважаючи на близьку спорідненість між нареченими знадобився дозвіл на шлюб, і його виклопотав у Папи Римського дядько Джона Генрі Гросмонт, пославшись на необхідність запобігання чвар між двома сім'ями[4][8].

Єдиний брат Елізабет помер ще за життя батька, так що в 1353 році вона стала 5-ю баронесою Сегрейв у своєму праві (suo jure) і головною спадкоємицею своєї матері. Згодом Моубреї отримали завдяки цьому шлюбу великі володіння Томаса Бразертона, що належали колись роду Біго, титул графа і герцога Норфолка, почесну придворну посаду графа-маршала. Однак все це сталося вже після смерті Джона, через те, що теща, що зберегла за собою істотну частину спадщини й пережила його на тридцять років[9]. Після смерті батька в 1361 році Джон успадкував баронський титул і земельні володіння, за які приніс васальну присягу королю 14 листопада того ж року. Однак він отримав не всі землі: частина маєтків дісталася його мачусі Елізабет де Вер в якості «вдової частки». Пізніше Моубрей притягнув мачуху до суду, звинувативши її в розтраті сімейного майна, і домігся виплати відшкодування в майже тисячу фунтів. Відомо, що в 1369 році Елізабет і її новий чоловік, сер Вільям Коссінгтон, опинилися в Флітській в'язниці через борги[10]; можливо, це було пов'язано з позовом Моубрея. Доходи барона до кінця його життя, судячи з документів 1367 року, становили майже 800 фунтів на рік[4].

Військова служба для Джона почалася в 1355 році, коли йому було всього п'ятнадцять років. Разом з двадцятьма шістьма іншими аристократами Моубрей був присвячений королем Едуардом III у лицарі в липні 1355 року в Даунсі (Кент), напередодні висадки у Франції[11]. У 1356 році він ніс військову службу в Бретані, де йшла війна між двома претендентами на герцогську корону; одного підтримувала Англія, іншого — Франція. У період з 14 серпня 1362 року — по 20 січня 1366 Моубрея регулярно викликали до парламенту як барона[12]. У 1368 році він вирушив в Святу землю, але був убитий турками недалеко від Константинополя. Барона поховали в одному з монастирів Галати[13]; через 30 років за розпорядженням його сина Томаса останки викопали й привезли до Англії, щоб покласти їх у родовій гробниці в Аксхольмі (Лінкольншир)[7][14].

Сім'я[ред. | ред. код]

Джон де Моубрей був одружений, згідно з папською диспенсацією, датованою 25 березня 1349 року[8], на Елізабет Сегрейв, дочки та спадкоємиці Джона Сегрейва, 4-го барона Сегрейва, і Маргарет, 1-ї герцогині Норфолк. У цьому шлюбі народилися п'ятеро дітей, двоє синів і три дочки[15]:

Елізабет померла в 1368 році, приблизно на місяць раніше чоловіка[8].

Предки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ Сучасна вимова — Моубрі.
  3. ↑ Weir, 1999, p. 77.
  4. ↑ а б в Archer, 2004.
  5. ↑ Weir, 1999, p. 78.
  6. ↑ John de Mowbray, 4th Lord Mowbray // thepeerage.com (англ.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 21 жовтня 2020.
  7. ↑ а б Weir, 1999, p. 86.
  8. ↑ а б в Cokayne, 1936, p. 384.
  9. ↑ Tait, 1894, p. 220.
  10. ↑ Richardson, 2011, p. 203.
  11. ↑ Mosley, 2003, p. 2820.
  12. ↑ Cokayne, 1936, p. 383.
  13. ↑ Richardson, 2011, p. 206.
  14. ↑ Cokayne, 1936, p. 383—384.
  15. ↑ Richardson, 2011, p. 206—207.
  16. ↑ Mosley, 2003, p. 37.

Література[ред. | ред. код]

  • Archer R. Mowbray, John (III), fourth Lord Mowbray (1340–1368) // Oxford Dictionary of National Biography. — 2004.
  • Cokayne, George E. (1936). Gibbs, V. E. (ред.). The Complete Peerage of England, Scotland, Ireland, Great Britain and the United Kingdom: Extant, Extinct, or Dormant. Т. 9. London: St Catherine Press.
  • Mosley C. Burke's Peerage, Baronetage & Knightage. — Wilmington : Burke's Peerage, 2003.
  • Richardson D., Everingham K. Magna Carta Ancestry: A Study in Colonial and Medieval Families. — Salt Lake City : Genealogical Publishing Company, 2011. — 144996639X с. — ISBN 978-0806317595.
  • Tait J. Mowbray, John de (d.1361) // Dictionary of National Biography. — 1894. — Т. 39. — С. 219—221.
  • Weir A. Britain's Royal Families: The Complete Genealogy. — London : The Bodley Head, 1999.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джон_Моубрей,_4-й_барон_Моубрей&oldid=40661522