Дзержик Корнелій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дзержик Корнелій Володимирович
Народження 7 січня 1888(1888-01-07)
Хлівище, Кіцманський район, Чернівецька область, Україна
Смерть 10 травня 1965(1965-05-10) (77 років)
  Чернівці, Українська РСР, СРСР
Країна  Австро-Угорщина
 Румунське королівство
 СРСР
Жанр побутовий жанр, пейзаж і портрет
Діяльність художник
Вчитель Івасюк Микола Іванович
Член Національна спілка художників України
Нагороди
заслужений діяч мистецтв УРСР

Корнелій Володимирович Дзе́ржик (Дзерджик; 7 січня 1888, Хлівище — 10 травня 1965, Чернівці) — український живописець; член Спілки радянських художників України. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1953 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 7 січня 1888 року в селі Хлівищах (нині Чернівецький район Чернівецької області, Україна) в сім'ї панського агронома польського походження. Після закінчення народної школи, навчався на відділі будівництва і архітектури у промисловій школі в Чернівцях. За порадою професора школи Еріха Кольбенгаєра, поступив до приватної школи художника Миколи Івасюка, у якій навчався живопису протягом 1904—1908 років. У 1908 році Микола Івасюк виїхав до Відня і згодом викликав до себе Корнелія, який продовжив навчання в художній майстерні майстра до 1912 року[1].

Після Першої світової війни повертається на Буковину і оселився у селі Боянчуці. Малював краєвиди, портрети, ікони та інше[1].

У 1940-х роках переїхав до Чернівців. З квітня 1944 року після Євзебія Ліпецького та Пантелеймона Видинівського очолив осередок чернівецьких художників, організував перші художні майстерні в Чернівцях, а також перші художні виставки[1]. Помер у Чернівцях 10 травня 1965 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузях іконопису та станкового живопису, створював картини на побутові теми, пейзажі, портрети. Серед робіт:

  • «Дубки» (1906);
  • «Ранок у горах» (1910);
  • «Похорон бідняка»;
  • «Гуцульська помста»;
  • «Мир 1918 року»;
  • «Безробітний» (1918);
  • «Думи мої, думи» (1925; Львівський історичний музей[1]);
  • «Автопортрет» (1925);
  • «Дружина» (1930-ті);
  • «Жниця» (1937);
  • «Збір податків» (1940-ві);
  • «Визволення Буковини» (1942);
  • «Гуцул з трембітою» (1945);
  • «Лісосплав» (1945);
  • «Перший колгоспний сніп» (1945);
  • «Ранок у Карпатах» (1946);
  • «За межу» (1952; Літературно-меморіальний музей Марка Черемшини[1]);
  • «Полонина» (1953);
  • «Колгоспний сад» (1957);
  • «Лук'ян Кобилиця закликає селян до повстання»;
  • «Ставок заснув»;
  • «Дністер»;
  • «Над Прутом у лузі»;
  • «Микола Лисенко на Буковині»;
  • «Художник Микола Івасюк пише портрет Ольги Кобилянської» (1964).

Центральне місце у доробку художника посідала шевченківська тема. Він малював портрети Тараса Шевченка та картини на сюжети його творів. Серед них: «Думи мої, думи», «Тарас Шевченко з кобзою». До 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка на ювілейну виставку підготував полотно «Гуцул — різьбяр працює над бюстом Великого Кобзаря». Відомі невеличкі за розміром гіпсові скульптури митця, за допомогою яких він також відтворив образ Тараса Шевченка.[1]

Окремі полотна художника зберігаються у Чернівецьких художньому та краєзнавчому музеях.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]