Дзьобак червоноголовий
| Дзьобак червоноголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Chrysocolaptes erythrocephalus Sharpe, 1877 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Chrysocolaptes lucidus erythrocephalus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Дзьоба́к червоноголовий[2] (Chrysocolaptes erythrocephalus) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae)[3]. Ендемік Філіппін[4]. Раніше вважався конспецифічним з великим дзьобаком, однак був визнаний окремим видом[5].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 28-34 см. Голова яскраво-червона, на скронях темні плями. Нижня частина тіла кремова, сильно поцяткована темними плямами. Спина і крила золотисто-жовті. У самців верхня частина голови повністю червона, у самиць поцяткована жовто-оливковими плямками.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Червоноголові дзьобаки мешкають на островах Балабак[en], Палаван, Бусуанга і Каламіан[en] на заході Філіппінського архіпелагу. Вони живуть у вологих тропічних лісах та на галявинах. Зустрічаються на висоті до 1100 м над рівнем моря. Сезон розмноження триває з січня по травень.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція червоноголових дзьобаків становить від 5000 до 7500 дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Chrysocolaptes erythrocephalus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 14 вересня 2022
- ↑ Chrysocolaptes erythrocephalus у базі Avibase.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 14 вересня 2022.
- ↑ Allen, Desmond (2020). Birds of the Philippines. Barcelona: Lynx and Birdlife International Guides. с. 214—217.
- ↑ Collar, Nigel J. (2011). Species limits in some Philippine birds including the Greater Flameback Chrysocolaptes lucidus (PDF). Forktail. 27: 29—38.
Джерела[ред. | ред. код]
- Hans Winkler, David A. Christie and David Nurney: Woodpeckers. A Guide to the Woodpeckers, Piculets and Wrynecks of the World. Pica Press, Robertsbridge 1995, ISBN 0-395-72043-5, S. 70–71, 226–227.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |