Диба Борис Лукич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Диба Борис Лукич
Народився 30 серпня 1920(1920-08-30)
Кашперо-Миколаївка, Привільненська сільська територіальна громада, Баштанський район, Миколаївська область, Українська СРР
Помер 11 вересня 1979(1979-09-11) (59 років)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Країна  УНР
 СРСР
Діяльність скульптор
Alma mater Одеське художнє училище (1941) і Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (1947)
Вчителі Крайнєв Данило Карпович, Теннер Григорій Самійлович, Мучник Леонід Овсійович, Шелюто Микола Андрійович, Манізер Матвій Генріхович, Матвєєв Олександр Терентійович і Синайський Віктор Олександровичd
Заклад Первомайський фарфоровий заводd
Учасник німецько-радянська війна
Членство Спілка радянських художників України

Борис Лукич Ди́ба (30 серпня 1920, Кашперо-Миколаївка — 11 вересня 1979, Одеса)  — український радянський скульптор; член Спілки радянських художників України з 1960 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 30 серпня 1920 року в селі Кашперо-Миколаївці Миколаївського повіту Херсонської губернії (нині Баштанський район Миколаївської області, Україна). Упродовж 1936—1941 років навчався в Одеському художньому училищі, де його викладачами були зокрема Данило Крайнева, Леонід Мучник, Микола Шелюто. Дипломна робота — скульптура «Ленін на броньовику» (керівник Григорій Теннер)[1].

Брав участь у німецько-радянській війні. Протягом 1946—1947 років навчався в Інституті живоптсу, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна в Ленінграді, де в нього викладали Матвій Манізер, Олександр Матвєєв, Віктор Синайський.

У 1947—1948 роках працював скульптором на Первомайському фарфоровому заводі в селі Пісочному Ярославськох області РРФСР; з 1948 року — художником газети «Моряк» в Одесі; у 1949—1958 роках — на Одеському художньо-виробничому комбінаті. Мешкав в Одесі в будинку на вулиці Пастера, № 14, квартира № 12. Помер в Одесі 11 вересня 1979 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузях портрета і монументальної пластики. Твори:

скульптура
  • «Володимир Ленін у Смольному» (1952, гіпс тонований);
  • «Саша малює» (1954, гіпс тонований);
  • «Хлопчик» (1954);
  • «Тарас Шевченко» (1955, гіпс тонований);
  • «Максим Горький»/«Буревісник» (1957, гіпс тонований);
  • «Студентка» (1957);
  • «Оборона Одеси» (1958, гіпс тонований);
  • «У засідці»/«Партизан» (1958, дерево; Одеський історико-краєзнавчий музей);
  • «Українська пісня» (1960);
  • «Поет Євген Бандуренко» (1960, дерево);
  • «Володимир Ленін з дівчинкою» (1962, гіпс);
  • «Мати» (1972, камінь);
пам'ятники
погруддя
  • заслуженого артиста УРСР Л. У. Луценка (1964, гіпс тонований);
  • скульптора В. Шалайди (1967, гіпс тонований).

Виконав ескіз-пам'ятник Карлу Марксу для Москви (1958, гіпс тонований; Одеський історико-краєзнавчий музей).

Брав участь у республіканських виставках з 1954 року, всесоюзних — з 1958 року.

У мистецтві[ред. | ред. код]

Портрет Бориса Диби створив у 1950-ті роки написав художник Григорій Крижевський.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]