Дифузійний струм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дифузі́йний стру́м — електричний струм, викликаний неоднорідністю розподілу заряду.

Загальний опис[ред. | ред. код]

В основі дифузійного струму лежить хаотичний рух носіїв заряду, при якому вони переходять із області, де їх більше у область, де їх менше.

Для носіїв заряду із зарядом q

,

де  — густина струму, n — густина носіїв заряду, D — коефіцієнт дифузії, μ — хімічний потенціал.

У випадку, коли носії заряду можна трактувати, як ідеальний газ, , і наведена вище формула спрощується до

.

Дифузійний струм відіграє важливу роль в роботі багатьох напівпровідникових приладів: діодів, транзисторів. Він виникає у неоднорідних напівпровідниках, наприклад, в p-n переході, у базі транзистора тощо.

Граничний дифузiйний струм[ред. | ред. код]

Постiйне, незалежне вiд потенцiалу значення дифузiйного струму на певнiй дiлянцi залежностi потенцiал — струм, яке досягається відповідно до того, як швидкiсть процесу переносу заряду збiльшується зi змiною прикладеного потенцiалу.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]