Дмитрик Арсен Володимирович
| Арсен Дмитрик Арсен Володимирович Дмитрик | |||
|---|---|---|---|
 Підполковник | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
31 березня 1994 (30 років) Бережани, Тернопільська область, Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Alma Mater | Національний університет «Львівська політехніка», Національний університет «Острозька академія» і Національна академія Національної гвардії України | ||
| Псевдо | «Лемко»[1] | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
 Україна | ||
| Вид ЗС |
 Національна гвардія | ||
| Рід військ |
 МВС | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Арсен Володимирович Дмитрик (позивний «Лемко»; нар. 31 березня 1994, м. Бережани, Тернопільська область, Україна[1]) — український військовослужбовець, майор бригади Національної гвардії України «Азов», учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» II (2022) та III (2022) ступенів.
Життєпис[ред. | ред. код]
Арсен Дмитрик народився 31 березня 1994 року в місті Бережанах, нині Бережанської громади Тернопільського району Тернопільської области України.
Закінчив національні університети «Львівська політехніка» та «Острозька академія», тактичний рівень Національної академії Національної гвардії України[1].
Учасник Революції гідності[1].
Від 2014 року воює у складі полку «Азов». Брав участь в боях за Широкине, Світлодарську дугу, Мар'їнку, Водяне, Павлопіль, Золоте[1]. Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року був одним із оборонців Маріуполя, що на Донеччині[2].
21 вересня 2022 року звільнений з російського полону[3].
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За мужність» II ступеня (17 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4];
- орден «За мужність» III ступеня (25 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов'язку[5];
- лауреат конкурсу «Людина року-2022» на Тернопільщині[6].
Військові звання[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д М. Шот. Військовослужбовець, майор окремого загону спецпризначення Нацгвардії України «Азов» Арсен Дмитрик: «Треба добивати ворога та впевнено кувати нашу велику Перемогу» // Урядовий кур'єр. — 2023. — 11 лютого.
- ↑ Д. Олійник. Бережанця Арсена Дмитрика уже двічі нагороджено орденом «За мужність» // 20 хвилин Тернопіль. — 2022. — 27 травня.
- ↑ Відбувся черговий обмін військовополоненими. Додому повернулося 215 українських захисників та захисниць // Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.
- ↑ Указ Президента України № 343/2022 від 17 травня 2022 року «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 25 березня 2022 року № 168/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ На Тернопiльщинi нагородили лауреатiв конкурсу «Людина року-2022» // Місто. — 2023. — 22 лютого.
Джерела[ред. | ред. код]
- Г. Садовська. Арсен Дмитрик: «Ми думали, що всі там поляжемо, і готувалися до боїв у підземеллях» // Вільне життя плюс. — 2023. — № 18 (8 березня). — С. 3. — (Лауреат конкурсу «Людина року-2022»).
- І. Белякова. Цілую. Обнімаю. Я вже в Україні! — звільнений з полону також майор із Бережан Арсен Дмитрик (ексклюзив) // 20 хвилин Тернопіль. — 2022. — 22 вересня.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Підполковники (Україна)
- Народились 31 березня
- Народились 1994
- Уродженці Бережан
- Випускники Львівської політехніки
- Випускники Національної академії Національної гвардії України
- Кавалери ордена «За мужність» II ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)