Дмитриченко Микола Федорович
| Дмитриченко Микола Федорович | |
|---|---|
| Народився |
19 грудня 1952 (71 рік) Снятин, Станіславська область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Alma mater | Державний університет «Київський авіаційний інститут» |
| Заклад | Національний транспортний університет |
| Посада | ректор |
| Нагороди |
   |
Микола Дмитриченко (нар. 19 грудня 1952, Снятин) — український науковець, ректор Національного транспортного університету, завідувач кафедри виробництва, ремонту та матеріалознавства, доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, дійсний член Академії педагогічних наук України (2016), Президент Транспортної Академії України[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 19 грудня 1952 у Снятині Івано-Франківської області в сім'ї вчителів. 1976 закінчив з відзнакою механічний факультет Київського інституту інженерів цивільної авіації, де пройшов шлях від аспіранта, асистента до професора, завідувача кафедри, проректора університету.
У 2000—2002 обіймав посаду начальника департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України. Входив до складу комісії спеціалістів із розробки проєкту закону України «Про вищу освіту», Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні та інших законодавчо-нормативних актів у галузі вищої освіти. З 2003 — ректор Національного транспортного університету та завідувач кафедри виробництва, ремонту та матеріалознавства.
Відомий спеціаліст у галузі машинознавства. Автор та співавтор понад 250 наукових праць, зокрема монографії «Еластогідродинаміка: теорія та практика», навчальних посібників: «Вища освіта та Болонський процес», «Триботехніка та основи надійності машин». Розробник низки нових методів підвищення зносостійкості та надійності машин.
Проходив стажування у вищих навчальних закладах Великобританії, США та Канади. Вільно володіє англійською[1].
Одружений. Має двох дітей — сина та дочку.
Скандал довкола пам'ятника Пушкіну[ред. | ред. код]
Вранці 14 жовтня 2022 року, на Покрову, почалося переслідування Печерським управлінням поліції ГУНП у м. Києві громадських активістів, які брали участь у процесі демонтажу пам'ятника Олександру Пушкіна. Мотивом для цього стала заява до поліції, яка була подана ректором Національного транспортного університету Миколою Дмитриченком[2][3][4].
Микола Дмитриченко відомий репресіями проти студентів та співробітників за часів режиму Віктора Януковича. У 2010—2013 рр. за вказівкою Дмитриченка старости груп організовували студентів на «проплачені мітинги» на підтримку Партії регіонів та міністра освіти Дмитра Табачника — для створення картинки протидії громадській «АнтиТабачній кампанії». 24 серпня 2013 р. Віктор Янукович нагородив Миколу Дмитриченка орденом «За заслуги» І ступеня (Указ Президента України № 448/2013). А під час подій Революції Гідності 2013—2014 рр. за вказівкою одіозного ректора здійснювався моніторинг соціальних мереж студентів та працівників для подальшого відрахування прихильників Євромайдану[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Дмитриченко Микола Федорович (укр.). Оф. сайт Національного транспортного університета. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017.
- ↑ Через Пушкіна та заяву одіозного ректора НТУ поліція Києва почала переслідувати громадських активістівів
- ↑ Новини Поліція Києва переслідує громадських активістів за знесення бюсту пушкіна біля Національного транспортного університету
- ↑ Поліція Києва переслідує громадських активістів через Пушкіна
- ↑ Через демонтаж Пушкіна з подачі ректора НТУ поліція Києва переслідує громадських активістів
Посилання[ред. | ред. код]
- Через демонтаж Пушкіна з подачі ректора НТУ поліція Києва переслідує громадських активістів
- Через Пушкіна та заяву одіозного ректора НТУ поліція Києва почала переслідувати громадських активістів
