Добролежа Анатолій Тимофійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Добролежа Анатолій Тимофійович
Народження 10 грудня 1930(1930-12-10)
Скопіївка, Добровеличківський район, Кіровоградська область, Українська СРР, СРСР
Смерть 10 березня 2009(2009-03-10) (78 років)
  Київ, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Навчання Одеське художнє училище (1957) і Всеросійський державний інститут кінематографії (1963)
Діяльність графік, сценограф
Вчитель Мучник Леонід Овсійович, Ацманчук Олександр Павлович, Богородський Федір Семенович, М'ясников Геннадій Олексійовичd і Пименов Юрій Івановичd
Працівник Кіностудія ім. О. Довженка
Член НСКУ і Спілка радянських художників України
Брати, сестри Добролежа Микола Тимофійович
Нагороди
заслужений діяч мистецтв України

Анато́лій Тимофі́йович Доброле́жа (10 грудня 1930, Скопіївка — 10 березня 2009, Київ) — український художник кіно, ілюстратор; член Спілки кінематографістів України з 1965 року та Спілки радянських художників України з 1967 року. Заслужений діяч мистецтв України з 2003 року[1]. Брат художника Миколи Добролежі.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 10 грудня 1930 року в селі Скопіївці (нині Новоукраїнський район Кіровоградської області, Україна) у багатодітній заможній селянській сім'ї. 1957 року закінчив Одеське художнє училище де навчався у Леоніда Мучника, Олександра Ацманчука. Дипломна робота — картина «Вшанування Петра Ілліча Чайковського в Одеській опері» (олія, Музей Одеського художнього училища). Протягом 1957—1963 років навчався на художньому фаультеті Всесоюзного державного інституту кінематографії, був учнем Федора Богородського, Геннадія Мясникова, Юрія Пименова. Дипломна робота — ескізи декорацій і розкадровки до сценарію «Відкриття Антарктиди» (темпера, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України)[2].

З 1963 року працював художником-постановником на Київській кіностудії імені Олександра Довженка. Одночасно у 1960–1970-х роках ілюстратрував журнал «Україна». Мешкав у Києві в будинку на вулиці Затонського, № 21А, квартира № 126 та у будинку на проспекті Радянської України, № 20В, квартира № 490[3]. Помер у Києві 10 березня 2009 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузях кіно-декораційного мистецтва та книжкової графіки. Оформив:

художні фільми
науково-популярні кінокартини
  • «Тарас Шевченко. Заповіт» (1992);
  • «Чигирин — столиця гетьмана Богдана Хмельницького» (1993);
  • «Батурин — столиця гетьмана Івана Мазепи» (1993);
  • «Галич — столиця князя Данила Галицького» (1993);
  • «Гетьман Сагайдачний» (1994).

1983 року зіграв роль Василя Обори у фільмі «Климко».

Оформив понад 40 книг, зокрема:

Автор публікації «Микола Вінграновський у спогадах, листах і кіно» // «Вітчизна», 2006, № 9–10[4].

Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1958 року[2]. Учасник художньої виставки в Парижі у 2003 році.

Роботи художника крім названих музеїв, зберігаються в Музеї Київської кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка[2], Кіровоградському обласному художньому музеї (близько 250 творів)[5].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]