Добронравов Михайло Миколайович

Добронравов Михайло Миколайович
Народження	27 жовтня (9 листопада) 1904 Бєлгород, Курська губернія, Російська імперія
Смерть	25 червня 1979(1979-06-25) (74 роки)
	Львів, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  Українська Держава  СРСР
Жанр	портрет, пейзаж, натюрморт і історичний живопис
Навчання	Харківський художній інститут (1929)
Діяльність	художник, педагог
Вчитель	Бурачек Микола Григорович, Кокель Олексій Опанасович, Прохоров Семен Маркович і Федоров Митрофан Семенович
Працівник	Харківський художній інститут і Львівська дитяча художня школа імені Олекси Новаківського
Член	Асоціація революційного мистецтва України (1932) і Національна спілка художників України

Михайло Миколайович Добронра́вов (нар. 9 листопада 1904, Бєлгород — пом. 25 червня 1979, Львів) — український радянський художник і педагог; член Асоціації революційного мистецтва України у 1930—1932 роках та Спілки радянських художників України.

Біографія

Народився 9 листопада 1904 року в місті Бєлгороді (нині Росія). Протягом 1922—1929 років навчався у Харківському художньому інституті у Миколи Бурачека, Олексія Кокеля, Митрофана Федорова. Дипломна робота — картини «Вантаження крейди» і «Напад на телеграф» (керівник Семен Прохоров).

Упродовж 1931—1932 років викладав на робітничому факультеті при Харківському художньому інституті; у 1934—1941 роках — у Харківському художньому інституті (доцент з 1939 року). У 1952—1967 роках працював викладачем у Львівській художній школі. Жив у Львові в будинку на вулиці Тернопільській, № 1 а, квартира № 37. Помер у Львові 25 червня 1979 року.

Творчіть

Працював у галузях станкового живопису та станкової графіки. Створював портрети, пейзажі, натюрморти, історичні полотена. Серед робіт:

живопис

• «Партизани чатують» (1932);
• «Допит комунарки» (1934);
• «Сутичка робітників з козаками. 1905 рік» (1935);
• «Зустріч Олександра Пушкіга із засланцем Вільгельмом Кюхельбекером» (1936—1937);
• «Останній шлях Пушкіна» (1936—1937);
• «Смерть партизана» (1937);
• «Художник Василь Вовченко» (1937; Національний художній музей України);
• «Народний артист Олександр Крамов» (1937—1938);
• «Письменник Юрій Яновський» (1938);
• «Народний артист Мар'ян Крушельницький» (1941);
• серія присвячена історії Львова:
  • «Куточок старого Львова» (1946; Бєлгородський державний художній музей);
  • «Львів. Подвір'я Ставропігійского братства» (1946);
  • «Петро I на площі Ринок у Львові. 1707» (1947; Львівський історичний музей);
  • «Заснування Львова» (1947; Львівський історичний музей);
  • «Оборона Львова від військ польського короля Казимира 1349 року» (1947; Львівський історичний музей);
• «Письменниця Ірина Вільде» (1947);
• «Петро Козланюк» (1947);
• «Художник Осип Курилас» (1947; Національний музей у Львові);
• «Художник Василь Форостецький» (1947);
• «Художник Роман Турин» (1948);
• «Двічі Герой Радянського Союзу Василь Рязанов» (1948);
• «Гуцулка» (1949);
• «Збір яблук» (1949);
• «Заслужений артист Іван Рубчак» (у ролі Івана Карася в опері «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулак-Артемовського, 1949);
• «Народні збори у Львові в 1939 році, які проголосили Радянську владу на Західній Україні» (1949);
• «Вінок на могилу Івана Франка» (1950);
• «Українка в народному костюм» (1951; Бєлгородський державний художній музей);
• «Микола Гоголь читає Олександру Пушкіну „Мертві душі“» (1952; Всеросійський музей Олександра Пушкіна);
• «Козак» (1953; Бєлгородський державний художній музей);
• «Заслужена артистка Наталія Слободян» (1953);
• «Художник Михайло Єршов» (1953);
• «Гуцулка Сохниха» (1954);
• «Бузок» (1954);
• «Іван Богун» (1954);
• «Іван Франко та Михайло Коцюбинський серед гуцулів у Криворівні» (1954);
• «Гуцул» (1954);
• «Гуцул Михайло Потож» (1954);
• «Будяки» (1955);
• «Козак з люлькою» (1955);
• «Танцівниця Єлена Шепілова» (1955);
• «Стежка» (1956);
• «Брюнет» (1956);
• «Дівчина» (1957);
• «Микола Щорс» (1957);
• «Скульпторка Теодозія Бриж» (1957);
• «Портрет в червоному» (1957);
• «Валя в чорному» (1957; Бєлгородський державний художній музей);
• «Співачка Магда Якулеску» (1959);
• «Дівчина в зеленій хустці» (1962);
• «Верховинці» (1963);
• «Привіт галицьким комуністам» (1963);
• «Дзвіночки» (1967);
• «Комсомольці 1920-х років» (1967);
• «Олеко Дундич» (1967);
• «1919 рік. Розвідка червоних» (1968);
• «Галревком» (1970);
• «Осінь у парку» (1970);
• «Осінні квіти» (1970);
• «Львів. Порохова вежа» (1971);
• «Останній сніг» (1972);
• «Айстри» (1973);
• «Похмурий березень» (1974);
• «Робота в полі» (1975);
• «Безславний кінець» (1975);

графіка

• «Дуель Пушкіна» (1936—1937, чорна акварель, білила);
• «Тарас Шевченко на допиті у шефа жандармів Орлова» (1939, автолітографія; Національний музей Тараса Шевченка);
• ілюстрації до поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки» (1939, олівець; Національний музей Тараса Шевченка);
• «Тарас Шевченко і Микола Чернишевський» (1939, кольорова автолітографія; Національний художній музей України);
• «Дворик» (1945, картон);
• «Пушкін на прогулянці» (гуаш, 1949, гуаш; Всеросійський музей Олександра Пушкіна);
• «Водоспад у Косові» (1954, картон);
• «В жовтій сукні» (1956, папір, акварель);
• «Жіночий портрет» (1957, вугілля);
• «Гвоздика на вікні» (1959, акварель);
• «На засланні… без права писати і малювати» (1961, гуаш);
• «Дві фігури» (1971, папір, олівець).

Брав участь у обласних виставках з 1927 року, республіканських — з 1929 року, всесоюзних — з 1937 року, зарубіжних — з 1933 року. Персональні виставки відбулися у Львові у 1959 і 1975 роках.

Крім вище згаданих музеїв, роботи зберігаються у Львівському літературно-меморіальному музеї Івана Франка, Харківському художньому музеї, Музеї історії Полтавської битви у Полтаві, Музеї Івана Франка у Вінніпезі. Найбільша колекція його графічних і живописних творів (223 одиниці) належить Бєлгородському державному художньому музею.

Портет художника у 1947 році написав Євген Левханян.

Література

• Добронравов Михайло Миколайович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 141.;
• Добронравов Михайло Миколайович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 75.;
• Добронравов Михайло Миколайович // Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1976., С. 193—194;
• Добронравов, Михаил Николаевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 3. Москва. Искусство. 1976. С. 414 (рос.);
• Л. М. Гутник. Добронравов Михайло Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.;
• Марина Юр. Добронравов Михайло Миколайович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т. 2: Г—З : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2012. — С. 384.