Довгий Яр
| Довгий Яр | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район/міськрада | Ізюмський район |
| Рада | Бражківська сільська рада |
| Основні дані | |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°00′39″ пн. ш. 37°11′16″ сх. д.H G O |
| Карта | |
.svg)  Довгий Яр | |
 Довгий Яр  Довгий Яр | |
| Мапа | |
| |
Координати: 49°00′38″ пн. ш. 37°11′16″ сх. д. / 49.010806° пн. ш. 37.187889° сх. д.
Довгий Яр — колишнє село в Україні, Ізюмському районі Харківської області. Орган управління – Довжанська сільська рада. На початку 90-х село припинило своє існування.
Відомості про село[ред. | ред. код]
Село засновано в 1927 році (хоча в селі збереглася хата 1879 року забудови, тож перші поселенці з'явилися на території села набагато раніше вказаної дати). Посеред села пролягав глибокий яр, на дні якого текла річка. На той час у селі було близько 400 осель. У 30-ті роки була створена комуна. У 1927 році була побудована школа семирічка. У ній навчалися діти не тільки довгоярівські, а й з Бражківки та Сулигівки, бо в тих селах були лише початкові класи. У часи голодомору Довгий Яр чинив опір. На той час на місці хутора постало село. Коли господаря села позбавили волі, у його хаті й довкола неї поселилися комунари. Зароблене збіжжя зуміли заощадити і коли почалися хлібозаготівлі 1932-1933 років — почали забирали хліб до «общественної» комори, довгорярівці зустріли таке без ентузіазму. Але в селі ніхто не помирав і НКВД так і не змогло розгадати причину. Кажуть, на полі був захований клунок з бульбою, але ніхто не доніс про те до "райцентру"[1]
Післявоєнні роки[ред. | ред. код]
На площі 10 га був посажений колгоспний сад під керівництвом агронома-садівника Беспаленка І.П. На території села були побудовані: школа, дитячий будинок, Будинок культури, пасіка, МТФ, ФАП. У кінці села пролягає траса Ізюм-Барвінкове. При Будинку культури діяв комітет з організації і проведення культурно-масових заходів, очолюваний директором Гур'євим Яковом Харитоновичем. Гуртівці виступали у Бражківці, Сулигівці, Довгому Яру, Вікненому. На початку 90-х село припинило своє існування. Лани та угіддя відійшли під управління села Довгеньке. [2]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Із репортажу журналіста Леоніда Логвиненка (Газета "Главное") Див. http://glavnoe.kharkov.ua/indexg.php?article_id=2411(укр.)[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Матеріал побудовано на основі статті колишньої вчительки Довгоярівської школи, ветерана праці А. Рожкової "Ізюмщина Краєзнавча", видавництво "Кроссроуд", Харків, 2009. Укладачі: П.Т. Журова, Ю.Ю. Шелест, В.М. Лисаченко, Н.В. Федосенко, К.В. Малютіна, Л.І. Щибря, Є.В. Гевліч, В.Е. Воронін, І.Г. Гончаренко. с 22-23 (укр.)
Відомі люди[ред. | ред. код]
Дукін А.П. – письменник, довгий час був директором Довгояровської школи. Автор книги «Матіола»
Посилання[ред. | ред. код]
- Газета "Главное" репортаж Леоніда Логвиненко[недоступне посилання з липня 2019]
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
