Долбілов Сергій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Долбілов Сергій Олексійович
Народився 22 грудня 1965(1965-12-22)
Київ, Українська РСР, СРСР
Помер 12 січня 2023(2023-01-12) (57 років)
Тель-Авів-Яфо, Ізраїль
Батько Долбілов Олексій Сергійович

Сергій Долбілов (22 грудня 1965, Київ — 12 січня 2023, Тель-Авів, Ізраїль) — український режисер, сценарист і продюсер неігрового кіно, телевізійний ведучий, режисер-постановник і продюсер спортивних трансляцій. Працював на кіностудії «Київнаукфільм», телеканалах «1+1», «Інтер» та «Мегаспорт». Під час своєї кар'єри він знімав документальні фільми та серіали про братів Кличків, Олександра Усика, Василя Ломаченка, Андрія Шевченка та інших видатних спортсменів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Сергій Долбілов народився в Києві 22 грудня 1965 року. Його батько — Олексій Сергійович Долбілов (1936-1998), працював у складі керівництва заводу «Арсенал», мати — Маргарита Миколаївна Долбілова (1938-2019), працювала в ЦКБ заводу «Арсенал» технічним редактором.

Сестра — Ніна Виштак (Долбілова).

Ще навчаючись в університеті імені Івана Карпенка-Карого за спеціальністю «Організація, планування та управління театральною справою», почав роботу у сфері кіноіндустрії з посади адміністратора та директора картини у «Київнаукфільм».[1]

З 1995 року — режисер відділу спорту телеканалу ICTV.

У 1995 році Долбілов зняв свій перший документальний фільм про українського баскетболіста, олімпійського чемпіона Олександра Волкова. Зйомки відбувалися в Греції, де Волков грав у команді «Олімпіакос».

У 1997-2004 роках — режисер, пізніше — шеф-редактор спортивної редакції телеканалу «Студія 1+1». Автор і режисер інформаційно-аналітичного тижневика «Проспорт», який 1997 року переміг у національному телеконкурсі «Золота ера» в номінації «Найкраща спортивна програма». Працюючи на 1+1, був членом Євразійської телеакадемії.[2]

У 2001 році Сергій Долбілов у співпраці з телеканалом 1+1 презентував 12-епізодний серіал «Гра в "Динамо"» про історію команди від 1961 року і до сьогоднішнього дня.[3][4]

У 2003 році Долбілов здобув премію «Телетріумф» у номінації «Сценарист» за документальний фільм про братів Кличків «Брати по крові».[5] А 2004 році — як режисер за документальний фільм «Шевченко. Соло для Андрея» про кар’єру футболіста Андрія Шевченка.[6][7]

У 2004-2009 — Долбілов креативний директор першого українського спортивного телеканалу «Мегаспорт».[8]

У 2012 році став володарем премії «Телетріумф» у номінації «Режисер/постановник (режисерська група) телевізійного документального фільму» за стрічку «Острів везіння» у виробництві телеканалу «Інтер» про історію національної футбольної збірної України.[9][10]

У 2010-2018 роках — керівник редакції спортивних і документальних проектів телеканалу «Інтер». Автор і режисер програми «Великий бокс». У 2012 і 2013 роках програма здобула премію української телеакадемії «Телетріумф» у номінації «Спортивна програма».[11][12]

У 2014 році випустив документальний фільм «Мій квартал» про студію «95-й квартал» та її тодішнього лідера Володимира Зеленського.[13]

У 2019-2022 роках — автор і ведучий інтернет-подкасту «Бокс-офіс».

Наприкінці 2021 року в Долбілова було діагностовано онкологічне захворювання. Курс лікування проходив в Ізраїлі. Помер 12 січня 2023 року в госпіталі Тель-Авіва Іхілов.[14][15] 

Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]

1995 — «Чеховський сад Юрія Любимова»

1996 — «Квітень. Таганка. Достоєвський»

1997 — «Під жарким сонцем опери»

Так само Сергій Долбілов був продюсером поїздки до Берліна, де творча група знімала репетиції вистави «Горе від розуму» (1995 р.), де Любимов грав роль Фамусова, а також прем'єру вистави Театру на Таганці "Брати Карамазови" (1997)

2000 — документальний фільм «Справа банкіра» про Бориса Фельдмана і розгром банку «Слов'янський». Друга частина цього фільму вийшла у 2003 р., де Сергій виступив ще й співавтором сценарію.

2000 — «Брати Клички. Переможний удар», 9 серій. Головний приз Євразійського телефоруму в номінації «Найкраща спортивна програма».

2000 —  «От надежды к надежде»[16]

2001 — «Гра в "Динамо"»,12 серій. Гран-прі Євразійського телефоруму.

2001 — «Шістнадцятий». Головний приз фестивалю спортивного кіно в Красногорську.

2002 — «Україна — чемпіон». Фільм озвучив майбутній президент України Володимир Зеленський, тоді — 24-річний актор команди КВК «95-й квартал».

2003 — «Брати по крові»  (т/к «1+1»). Премія української телеакадемії «Телетріумф» у номінації «Сценарист».[17]  

2004 — «Володарі кілець» (т/к «1+1»).[11]

2004 — «Шевченко. Соло для Андрея» (т/к «1+1»). Премія української телеакадемії «Телетріумф» у номінації «Документальний фільм/цикл».[6]

2005 — «Віталій Кличко. Час і місце»  (т/к «1+1»).[18]

2006 — «Город Ангелов. Закат-восход». Почесний приз Міланського фестивалю спортивного кіно.

2008 — «Однакоманда.su». Головний приз фестивалю спортивного кіно в Казані.

2008 — «Тарас Шевченко». У рамках телепроекту «Великі українці».

2008 — «Валерій Лобановський». У рамках телепроекту «Великі українці».

2009 — «Владислав Терзиул. Лінія життя». Спеціальний приз журі Московського кінофестивалю «Вертикаль» за найкращий сценарій.

2010 — «Кличко. Світло у вікні» (т/к «Інтер»).[19]

2010 — «Лучший футболист Европы»[11]

2011 —  «Сваты. Жизнь без грима» (міні-серіал) (т/к «Інтер»). Премія української телеакадемії «Телетріумф» у номінації «Документальний фільм/цикл».[20][21]

2012 — «Острів везіння» (т/к «Інтер»). Премія української телеакадемії «Телетріумф» у номінації «Режисер-постановник документального фільму».[9]

2012 — «Быть безупречным»

2014 — «Формула Чемпіона»[22]

2014 — «Мій квартал»

2016 — «Lomus. Історія одного рекорду». Почесний приз Міланського фестивалю спортивного кіно.[23]

2018 — «Team Loma». Почесний приз Міланського фестивалю спортивного кіно.

2018 — «Usyk. The Undisputed Champion»

2019 — «Папаченко». Почесний приз Міланського фестивалю спортивного кіно.[24]

2022 — «Usyk. Next fight». Почесний приз Міланського фестивалю спортивного кіно.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Дружина —  Серафіма Панченко, звукорежисер, з якою познайомився на Київнаукфільм, а після розвалу СРСР разом з нею працював на телебаченні.

Син — Панченко Володимир, засновник і власник платформи для торгівлі ігровими предметами і технології будівництва метавсесвітів DMarket, a також компаній Skins.Cash та Suntechsoft.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Лук'яненко, Сергій (14 травня 2020). О БРАТЬЯХ КЛИЧКО, БЕРИНЧИКЕ, ХИЖНЯКЕ И РАЗВИТИИ УКРАИНСКОГО БОКСА. СЕРГЕЙ ДОЛБИЛОВ РАССКАЗАЛ ОБО ВСЕМ. Xsport. Процитовано 8 квітня 2023.
  2. ↑ Известный украинский спортивный режиссер сергей долбилов: «чтобы снять матч между пономаревым и иванчуком, пришлось схитрить и тайно установить камеру в глубине зала». fakty.ua (рос.). Процитовано 8 квітня 2023.
  3. ↑ 3. Игра в Динамо... dynamo.kiev.ua. 19 листопада 2022. Процитовано 8 квітня 2023.
  4. ↑ Телеканал «1+1» начинает показ уникального фильма об истории «Динамо» - ФK «Динамо» Київ. Офіційний сайт. fcdynamo.com (укр.). Процитовано 8 квітня 2023.
  5. ↑ Брати по крові. DzygaMDB (українською) . 2004. Процитовано 8 квітня 2023.
  6. ↑ а б Лучшим телеактером 2003 года стал Богдан Ступка, лучшим репортером - Андрей Цаплиенко - "Телетриумф"interfax. detector.media (укр.). 29 березня 2004. Процитовано 8 квітня 2023.
  7. ↑ «Сколько номинаций — столько достижений, сколько номинаций — столько и проблем». day.kyiv.ua (рос.). Процитовано 8 квітня 2023.
  8. ↑ Не так важен Шекспир, как комментарии к нему. detector.media (укр.). 6 березня 2008. Процитовано 8 квітня 2023.
  9. ↑ а б Переможці «Телетріумфу–2012». detector.media (укр.). 30 листопада 2012. Процитовано 8 квітня 2023.
  10. ↑ Фотоновини, фото останніх новин, купити скачати фото - Фотобанк УНІАН. photo.unian.ua (укр.). Процитовано 8 квітня 2023.
  11. ↑ а б в Веремчук, Татьяна (21 березня 2012). Сергей Долбилов: «Рейтинг и успех – это не синонимы». detector.media (укр.). Процитовано 8 квітня 2023.
  12. ↑ Сьогодні «Інтер» покаже поєдинок Володимира Кличка і Ентоні Джошуа. detector.media (укр.). 29 квітня 2017. Процитовано 8 квітня 2023.
  13. ↑ Иншаков, Максим (14 січня 2023). Умер знаменитый украинский режиссер Сергей Долбилов, снимавший фильмы про Усика и Кличко. OBOZREVATEL NEWS (рос.). Процитовано 8 квітня 2023.
  14. ↑ Помер Сергій Долбілов. Спорт.ua (укр.). Процитовано 8 квітня 2023.
  15. ↑ Помер відомий український режисер Сергій Долбілов. ukrinform (українською) . 14 січня 2023. Процитовано 8 квітня 2023.
  16. ↑ ДОЛБИЛОВ: Не дай Бог Усику и Ломаченко быть такими же, как Кличко. СПОРТ.UA (рос.). Процитовано 8 квітня 2023.
  17. ↑ Про випробування футболом. detector.media (укр.). 5 жовтня 2005. Процитовано 8 квітня 2023.
  18. ↑ Фінал фільму дописало саме життя. detector.media (укр.). 14 листопада 2005. Процитовано 8 квітня 2023.
  19. ↑ Пряма трансляція на. Телеканал Інтер (англ.). Процитовано 8 квітня 2023.
  20. ↑ "Сваты": жизнь без грима" - с 12 декабря премьера на "Интере". ukranews. 6 грудня 2011. Процитовано 8 квітня 2023.
  21. ↑ Сваты. Жизнь без грима: Татьяна Кравченко - в кинотеатрах Минска - расписание, отзывы, трейлер. afisha.me (рос.). Процитовано 8 квітня 2023.
  22. ↑ Телеканал Интер. Телеканал Интер (англ.). Процитовано 8 квітня 2023.
  23. ↑ Дружній Ломус: про Василя Ломаченка та Олександра Усика зняли фільм. umoloda.kyiv.ua (укр.). Процитовано 8 квітня 2023.
  24. ↑ Фільм про батька українського боксера покажуть у Мілані. Вечірній Київ (укр.). Процитовано 8 квітня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Долбілов_Сергій_Олексійович&oldid=40632385