Доля людини (опера)
| Опера «Доля людини» | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Судьба человека | ||||
| Композитор | Дзержинський Іван Іванович | |||
| Автор лібрето | Дзержинський Іван Іванович | |||
| Мова лібрето | російська | |||
| Джерело сюжету | Доля людини | |||
| Кількість дій | 3 Дія (театр) | |||
| Кількість яв | 11 ява | |||
| Рік створення | 1959 | |||
| Перша постановка | 17 жовтня 1961 | |||
| Інформація у Вікіданих | ||||
|
| ||||
«Доля людини» (рос. Судьба человека) — опера на 3 дії російського композитора Івана Івановича Дзержинського за сюжетом однойменного оповідання Михайла А. Шолохова.
Розповідь «Доля людини» була опублікована в газеті «Правда» 31 грудня 1956 року і 1 січня 1957 року Дзержинський відразу задумав використати як сюжет для опери. Композитор сам написав лібрето, внісши у текст оповідання невеликі зміни. Він опустив деякі епізоди докладного розповіді героя, ввів новий епізодичний персонаж — Зинку. В текст лібрето були включені уривки з віршів Е. Каретниковой, Д. Осика, А. Прокоф'єва, А. Фатьянова, А. Чуркіна. У 1959 році опера була закінчена у фортепіанному викладі. Вокальні та інструментальні номери у ній чергувалися з розмовним текстом, так як автор вирішив відмовитися від речитативу. Три оперні театри Радянського Союзу — у Москві, Ленінграді, Києві — взяли «Долю людини» до постановки.
Прем'єра опери «Долі людини» в Театрі ім. Кірова у Ленінграді й у Великому театрі у Москві відбулася в день відкриття 22 з'їзду КПРС — 17 жовтня 1961 року.
Своєрідно було побудовано композиційне рішення музично-драматичного спектаклю: дія перемежовувалися сценами теперішнього і минулого, перебивалось оживаючими на сцені спогадами оповідача. Ця опера-монолог, у центрі якої збірний образ Андрія Соколова, втілення стійкості і душевного благородства російської людини. Значне місце в опері займають пісні, переважно сольні. Масові сцени відіграють роль фону. Замість традиційних актів опера розпадається на три частини: у кожній з них безліч змінюються картин, подібно до того, як це відбувається на кіноекрані. Масові сцени чергуються з сольними, тема народного горя — з втішними спогадами про мирного життя.
Ліричний музичне саморозкриття образу головного героя Андрія Соколова на тлі масових, дуетних і дивертисментных сцен надає музичному оповіданню необхідну художню цілісність і виразність.
Кращим виконавцем центральної партії став Б. Штоколов. Образ Андрія Соколова збагачений не тільки даними співака, але і його життєвим досвідом, справжньою пристрастю російського патріота. Фінал опери, коли артист брав дитину на руки і йшов у зал, незмінно викликав у глядачів стан катарсису.
- Андрій Соколов, сержант Радянської Армії, бас
- Ірина, його дружина, меццо-сопрано
- Анатолій, їх син, тенор
- Радянський офіцер, представник командування, баритон
- Полковник, баритон
- Мюллер, комендант табору військовополонених, баритон
- Зінько, полонена дівчина, меццо-сопрано
- Дівчина в хороводі, сопрано
- Військовий лікар, бас
- Старий солдат, тенор
- Матрос, баритон
- Взводний, бас
- Крыжнев, зрадник, бас
- Татарин, тенор
- Молодий боєць, тенор
- Ваня, безпритульний хлопчик, без співу
- Від автора, без співу
- Радянські солдати і офіцери, німецькі солдати і офіцери, радянські люди, звільнені з німецького полону в День Перемоги
Час дії: Німецько-радянська війна.
- Шолоховська енциклопедія/ Кол. авторів; голів. ред. Ю. А. Дворяшин; вступ. ст. М. М. Шолохов. — М: Видавничий будинок «СИНЕРГІЯ», 2013. — 1216 с.: іл. ISBN 978-5-94238-022-9
- ДОЛЯ ЛЮДИНИ [Архівовано 13 листопада 2017 у Wayback Machine.]
- Опера Дзержинського «Доля людини» [Архівовано 30 липня 2017 у Wayback Machine.]
- Опера Дзержинського «Доля людини» [Архівовано 10 червня 2017 у Wayback Machine.]