Дора Заславські
| Дора Заславські | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 18 липня 1904 |
| Місце народження | Кременчук, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Дата смерті | 9 вересня 1987 (83 роки) |
| Місце смерті | Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
| Громадянство | США |
| Професії | музична педагогиня, піаністка |
| Освіта | Мангеттенська школа музики |
| Інструменти | фортепіано |
| Заклад | Мангеттенська школа музики |
Дора Заславські (англ. Dora Zaslavsky Koch; 18 липня 1904, Кременчук, Російська імперія — 9 вересня 1987, Нью-Йорк, США) — американська фортепіанна педагогиня.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 1904 року в єврейській родині. Наступного року разом з батьками переїхала до США. Почала навчатися музиці у Джанет Шенк, засновниці Мангеттенської школи музики, потім навчалася там же у Гарольда Бауера. В 1920 році стала першою аспіранткою цього навчального закладу. Пізніше вдосконалювала свою майстерність під керівництвом Вільгельма Бакхауза. Надалі кілька десятків років, аж до 1985 року, викладала у своїй alma mater.
Творчість[ред. | ред. код]
Серед найбільш відомих учнів Заславські були, зокрема, Еббі Саймон. Він вважав, що саме Заславські «відкрила йому очі на всілякі сфери музики, про яких він раніше не підозрював»[1], і Томас Ріхнер, чия книга «Керівництво з виконання фортепіанних сонат Моцарта» (англ. Orientation for Interpreting Mozart's Piano Sonatas; 1953) присвячена «Дорі Заславські, чиє наставництво і натхнення відкрило мені справжні музичні цінності» (англ. To Dora Zaslavsky, through whose guidance and inspiration I have discovered true musical values). У Дори Заславські також навчалися Роберт Гамільтон, Давид Бар-Ілан, Ерік Ларсен.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Після короткочасного першого шлюбу Заславські в 1935 році[2] вийшла заміж за художника Джона Коха, з яким прожила до кінця його життя. Коху належить портрет дружини (1942), в якому критика бачила відсилання до Рубенса та Гойї; дружина з'являлася і на інших його картинах — зокрема, на жанровому полотні «Інтерлюдія» (1963), де пропонує оголеній моделі в майстерні художника чашку чаю[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ англ. opened my eyes to all kinds of music I did not even know existed. Abbey Simon: Evolution of 'a Pianist's Pianist [Архівовано 30 вересня 2018 у Archive.is] // The New York Times, 26.02.1988.
- ↑ У деяких джерелах помилково 1933.
- ↑ John Koch. Interlude, 1963 [Архівовано 6 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Memorial Art Gallery of the University of Rochester
Посилання[ред. | ред. код]
- Фортепіанний спадок. Дора Заславски і Констанс Кін [Архівовано 4 січня 2020 у Wayback Machine.]: Відео від Манхеттенської школи музики
|
