Доротея Сусанна Пфальцька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Доротея Сусанна Пфальцька
нім. Dorothea Susanne von der Pfalz
Доротея Сусанна Пфальцька
Доротея Сусанна Пфальцька
Портрет Доротеї Сусанни пензля Крістофа Лотлоффа, 1575, Бібліотека герцогині Анни Амалії
1-а герцогиня-консорт Саксен-Веймару
Початок правління: 1565
Кінець правління: 2 березня 1573

Попередник: не було
Наступник: Софія Вюртемберзька

Дата народження: 15 листопада 1544(1544-11-15)
Місце народження: Зіммерн, Курпфальц
Країна: Священна Римська імперія
Дата смерті: 8 квітня 1592(1592-04-08) (47 років)
Місце смерті: Веймар, Саксен-Веймар, Священна Римська імперія
Поховання St. Peter und Pauld
Чоловік: Йоганн Вільгельм
Діти: Фрідріх Вільгельм, Йоганн, Сибілла Марія, Марія
Династія: Віттельсбахи, Ернестинська лінія Веттінів
Батько: Фрідріх III
Мати: Марія Бранденбург-Кульмбахська

Доротея Сусанна Пфальцька (нім. Dorothea Susanne von der Pfalz, 15 листопада 1544 — 8 квітня 1592) — пфальцька принцеса з династії Віттельсбахів, донька курфюрста Пфальцу Фрідріха III та принцеси Марії Бранденбург-Кульмбахської, дружина герцога Саксен-Веймару Йоганна Вільгельма.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилась 15 листопада 1544 року у Зіммерні. Була шостою дитиною та третьою донькою в родині Фрідріха Пфальц-Зіммернського та його першої дружини Марії Бранденбург-Кульмбахської. Мала старших братів Людвіга, Германа Людвіга та Йоганна Казимира й сестер Альберту та Єлизавету. Згодом сімейство поповнилося п'ятьма молодшими дітьми, з яких троє досягли дорослого віку. Зіммерном в той час правив їхній дід Йоганн II.

Батько отримав добру освіту, був ветераном війни з турками, однак родина перебувала у скрутних умовах й вела бідне та замкнуте життя.[1] Становище покращилося, коли у 1557 році Фрідріх успадкував Зіммернське пфальцграфство, а у 1559 — став курфюрстом Пфальцу.

Портрет Доротеї Сусанни із чоловіком та старшими дітьми, 1565

У 15 років Доротею Сусанну видали заміж за 30-річного саксонського герцога Йоганна Вільгельма. Весілля відбулося 15 червня 1560 року у Гайдельберзі. Наречений керував землями разом зі своїми братами. У 1565 році після переділу територій він отримав Саксен-Веймар.

Мешкала родина, в основному, у Веймарі. У подружжя народилося п'ятеро дітей, з яких живими були:

Доротея Сусанна втратила чоловіка у березні 1573 року. Після його смерті мешкала у так званому Новому Домі за межами Веймару.[2] Згодом жила у збудованому для неї вже у Веймарі Червоному Замку.[3][4]

У 1581 році клопоталася про укладення шлюбу старшого сина із вюртемберзькою принцесою.[5]

Померла 8 квітня 1592 року. Була похована у міській церкві Веймару.[6] Частково зберіглася епітафія герцогині, в якій вона називається «вірною покровителькою церкви та шкіл».[7]

Генеалогія[ред. | ред. код]

Йоганн I
 
Йоганна Нассау-Саарбрюкенська
 
Крістоф I
 
Отілія фон Катценельнбоген
 
Фрідріх I
 
Софія Ягеллонка
 
Альбрехт IV
 
Кунігунда Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоганн II
 
 
 
 
 
Беатріса Баденська
 
 
 
 
 
Казимир Бранденбург-Кульмбахський
 
 
 
 
 
Сусанна Баварська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх III
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Бранденбург-Кульмбахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Доротея Сусанна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. August von Kluckhohn: Friedrich III., zubenannt der Fromme, Kurfürst von der Pfalz. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 7, Duncker & Humblot, Leipzig 1877, стор. 606–612. [1] [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  2. Staatliche Museen zu Berlin: Restaurierte Kunstwerke in der Deutschen Demokratischen Republik, Verband Bildender Künstler der DDR, 1979, стор. 180.
  3. Червоний замок [2] [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  4. Герби Червоного замку [3] [Архівовано 25 листопада 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  5. Anne-Simone Knöfel: Dynastie und Prestige: Die Heiratspolitik der Wettiner, Böhlau Verlag Köln Weimar, 2009, стор. 438.
  6. Міська церква Веймару [4] [Архівовано 7 травня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  7. Elisabeth Asshoff: Der Cranachaltar und die Epitaphien der Stadtkirche St. Peter und Paul zu Weimar. Wartburg Verlag, Weimar 2014, ISBN 978-3-86160-268-2, стор. 45–47.

Література[ред. | ред. код]

  • Christoph Heinrich Gottlob: Saxon History, Volume 2, Weidmann, 1782, стор. 146.

Посилання[ред. | ред. код]