Дорошенко Ганна Степанівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (травень 2017)
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (травень 2017)
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (травень 2017)
Ця стаття містить посилання на джерела, що можуть не відповідати вимогам Вікіпедії до авторитетних джерел. Будь ласка, перевірте, чи відповідають вказаним критеріям джерела, використані в цій статті. (травень 2017)
no IW
Ця стаття не має інтервікі-посилань. Ви можете допомогти проєкту, знайшовши та додавши їх до відповідного елементу Вікіданих.
Нема зображення
Ця стаття недостатньо ілюстрована. Ви можете допомогти проєкту, додавши зображення до цієї статті. (травень 2017)
Ця стаття може містити оригінальне дослідження. Будь ласка, удоскональте її, перевіривши сумнівні твердження й додавши посилання на джерела. Твердження, які містять лише оригінальне дослідження, мають бути вилучені. (травень 2017)
Дорошенко Ганна Степанівна
Діяльність вчителька, поетка
У шлюбі з Дорошенко Ярослав Юрійович

Дорошенко Ганна Степанівна (1 червня 1954, м. Івано-Франківськ) — українська поетеса, прозаїк, педагог і громадський діяч, член Національної спілки письменників України (2001) та Національної спілки журналістів України (2003), лауреат Педагогічної премії імені Богдана Ступарика (2007). Дружина поета Ярослава Юрійовича Дорошенка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчила з відзнакою філологічний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту імені В.Стефаника у 1975 році. Працювала директором кінотеатру ім. І.Франка.

З 1983 до 2016 року очолювала колектив загальноосвітньої школи-садка № 3. За роки її керівництва заклад неодноразово змінював свою специфіку, намагаючись, відповідно до вимог часу, працювати в рамках свого цільового призначення. У 2003 році з ініціативи директора було внесено зміни в Статут і навчальний заклад був реорганізований у загальноосвітню школу-садок І ступеня № 3[1] з групами цілодобового перебування дітей. Основне завдання школи-садка — соціальна реабілітація і психолого-педагогічна корекція дітей з родин, які потрапили в складні життєві обставини. За час роботи в новому статусі було надано допомогу і підтримку більше ніж трьомстам сім'ям, які волею долі чи в результаті власної безвідповідальності потрапили в біду. Навіть попри всі старання педагогів, більше 50-ти батьків пішло з життя через неправильний спосіб життя. До роботи школи долучалися благодійники, завдяки яким заклад вижив у непростих економічних умовах і став рідною домівкою сотням знедолених дітей.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Г. Дорошенко була редактором міського педагогічного видання «Кур'єр освіти», яке виходило в рамках муніципальної газети «Західний кур'єр», членом Президії міськкому профспілки працівників освіти і науки, відстоювала права освітян, виступаючи на різного роду протестних акціях, членом координаційної ради з питань профілактики правопорушень серед неповнолітніх, членом колегії управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, член правління Івано-Франківського міського об'єднання «Просвіта».

Працює на посаді методиста Івано-Франківського міського Будинку вчителя.

Творчість[ред. | ред. код]

Ганна Дорошенко з дитинства пише вірші. Автор поетичних видань «Квіт щастя», «Їм шутка шлях у вічність освятила», «Білі квіти самотності», «Секрети писанкарства», «Дівчинка Оксанка — чудова писанкарка», «Чарівна птаха з Богом говорила», «Гра-загадка», «Як Тур карпатський з сонечком зустрівся», «Вічна писанка», «Як з диво-писанки творився білий світ», «Чого лишень на світі не буває», «Як писанка людей і звірів помирила», «Колискова для сонечка», «Як діва-воїн боронила світ» та інших[2].

Упорядник книги спогадів про професора Богдана Михайловича Ступарика «Задивлений у вічність»[3].

Проводить велику роботу по вшануванню пам'яті свого чоловіка, репресованого українського поета, багаторічного голову Івано-Франківської організації НСПУ Я. Ю. Дорошенка (1931— 2007): упорядкувала книги спогадів про нього «Летять у спомини літа» та ювілейний сонетарій «На толоці одвічних таємниць» до 80-річчя від дня народження поета[4] [5], бере участь в урочистостях з нагоди вручення міської літературної премії імені Ярослава Дорошенка[6].

Авторка численних передмов до літературно-мистецьких видань. Твори письменниці друкувалися в колективних збірниках, в періодичній пресі. Публікує в ЗМІ статті як журналіст і педагог, має свої авторські сторінки і рубрики. Готує сценарії масштабних загальноміських свят. З часу відновлення міського об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» організувала і провела багато літературно-мистецьких вечорів для своїх колег-літераторів, заходів просвітницько-виховного характеру для освітян та молоді міста.

2019 року в Літературному музеї Прикарпаття відбулось відкриття виставки «Дорогою добра і любові» до ювілею Ганни Дорошенко[7].

Твори[ред. | ред. код]

  • «Квіт щастя»
  • «Їм шутка шлях у вічність освятила»
  • «Білі квіти самотності»
  • «Секрети писанкарства»
  • «Дівчинка Оксанка — чудова писанкарка»
  • «Чарівна птаха з Богом говорила»
  • «Гра-загадка»
  • «Як Тур карпатський з сонечком зустрівся»
  • «Вічна писанка»
  • «Як з диво-писанки творився білий світ»
  • «Чого лишень на світі не буває»
  • «Як писанка людей і звірів помирила»
  • «Колискова для сонечка»
  • «Як діва-воїн боронила світ»
  • Задивлений у вічність: Спогади про Людину, Патріота, Вченого
  • «На толоці одвічних таємниць»

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджена грамотами Івано-Франківського міського та обласного управлінь освіти і науки, подяками міського голови, грамотою ЦК профспілки працівників освіти і науки, просвітянськими грамотами, лауреат педагогічної премії ім. Б. Ступарика.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Івано-Франківська загальноосвітня школа-садок І ступеня №3. Франківськ сьогодні : довідник Івано-Франківська. Процитовано 3 квітня 2022.
  2. ↑ Дорошенко Ганна - Хата-читальня Прикарпаття. sites.google.com. Архів оригіналу за 23 квітня 2017. Процитовано 3 квітня 2022.
  3. ↑ Задивлений у вічність: Спогади про Людину, Патріота, Вченого / упорядн. Ганна Дорошенко. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2003. — 80 с
  4. ↑ Поперечна Л. Хрестини книжки [Я. Дорошенка «На толоці одвічних таємниць» та кн. спогадів «Летять у споминах літа» (Івано-Франківськ, 2011), освячення яких відбулося в Центрі патріот. виховання ім. С. Бандери] / Л. Поперечна // Західний кур’єр. —2011. — 24—30 листоп. (№ 47). — С. 18.
  5. ↑ Посічанський М. «Книжкові хрестини». Започатковано ще одну духовну традицію [презентовано книги до 80-річчя від дня народження Я. Дорошенка: сонетарій «На толоці одвічних таємниць» та кн. спогадів «Летять у спомини літа»] / М. Посічанський // Галичина. — 2011. — 26 листоп. (№ 178). — С. 5.
  6. ↑ Відбулося урочисте вручення міської літературної премії ім. Я.Дорошенка. Івано-Франківськ : офіційний сайт міста. 6 листопада 2012. Процитовано 3 квітня 2022.
  7. ↑ Відкрилася виставка робіт Ганни Дорошенко. Івано-Франківськ : офіційний сайт міста. 6 червня 2019. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дорошенко_Ганна_Степанівна&oldid=40572288