Дорошкевич Олександр Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дорошкевич Олександр Костянтинович
Народився 3 вересня 1896(1896-09-03)
Бронниці, Московська губернія, Російська імперія
Помер 1946
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Діяльність літературний критик, літературознавець, історик літератури, редактор, літературознавець
Галузь літературознавство[1], літературна критика[1], історія літератури[1], редагування[1] і subject didacticsd[1]
Alma mater Історико-філологічний факультет Київського університету[d]
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Знання мов українська[1]
Заклад КНУ імені Тараса Шевченка

Дорошкевич Олександр Костянтинович, псевдонім — С.Дорош (* 15 (3) вересня 1889(18890903),[2] Бронниці нині Московська область — † 1 квітня 1946, Київ) — український літературознавець і літературний критик, педагог, автор підручників з історії української літератури. Очільник відділу середньої школи департаменту вищої та середньої освіти Міністерстві народної освіти Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського, співробітник ВУАН. Редактор повного зібрання творів Пантелеймона Куліша у 20-ти томах.

Керівник київської філії Інституту Т. Шевченка. Учень і співробітник академіка Сергія Єфремова.

Жертва московського окупаційного терору.

Біографія[ред. | ред. код]

Брат Бориса Дорошкевича. Родина походила з Борзенського повіту на Гетьманщині.

Дотримуючись спочатку настанов неонародницької школи, Олександр Дорошкевич став згодом на позиції соціологічної школи у літературознавстві, намагаючись застосувати соціологічний метод у своїх працях і погодити його з вимогами наукового досліду. Був автором широко вживаних і багато разів перевиданих підручників з історії української літератури, серед них «Хрестоматія з історії української літератури» (т. І., вип. 1, К., 1918, друге вид. 1920), Хрестоматія «20—40-ві роки в українській літературі» (І — 1922, ІІ — 1924), «Українська література» (1-е вид.: К., 1922, 2-е — 1927, 3-є — 1928), дозволений Наркомосвітою УССР до вжитку по робітничих факультетах, курсах та профшколах «Підручник історії української літератури» (1-5 вид. — 1924—1930). Був також автором праць і статей про методику навчання літературі у школі, між ними «Українська література в школі» (К, 1921), редактором низки нових видань творів українських письменників, в тому числі 3-томового видання творів Тараса Шевченка (ЛІМ, Х., 1933), текст якого був упорядкований за принципами, викладеними Олександром Дорошкевичем у статті «Принципи організацій тексту Шевченкової поезії» (Життя і революція,1932, кн. VI-VII) і яке до видання було конфісковане совєтською владою. За його редакцією і з його статтями вийшли видання творів Івана Карпенка-Карого (Тобілевича) (1925), Івана Франка (1926), Володимира Самійленка (1926), Марка Вовчка (1928), Пантелеймона Куліша, Ольги Кобилянської та інших.

Сталінський терор[ред. | ред. код]

28 листопада 1929 року Олександр Дорошкевич був обраний головою зборів колективу ВУАН, скликаних з приводу викриття СВУ, і виступав на цих зборах із засудженням цієї «антирадянської контрреволюційної організації». Але ні все те, ні наполегливе застосування ним соціологічного методу в літературознавстві, ні статті про тісні взаємини української з російською літературою, ні навіть виступи проти Сергія Єфремова і СВУ, не врятували професора Олександра Дорошкевича від репресій. В розмовах з друзями визнавав у 1932 році створену в науці внаслідок втручання партії ситуацію нестерпною і задумував навіть покидати працю в Інституті Шевченка. 3годом опинився в ролі цькованого і в середині 30-х років був висланий з України на Урал, для праці в одному з Педагогічних інститутів. Повернувся на Україну в останні роки життя і працював ще трохи в Інституті літератури ім. Шевченка, не беручи вже активної участі в його публікаціях, таких, як «Наукові записки» і «Радянське літературознавство». Помер 1946 року.

Основний творчий доробок[ред. | ред. код]

Важливіші літературознавчі праці і статті Олександра Дорошкевича:

Був також редактором збірника статей «Коцюбинський», Т. І (Х.-К., 1931).

Брав участь в літературній дискусії 1925—1928 pp. — проти Хвильового й Зерова, з'ясовуючи свої погляди у статті «Ще слово про Європу» (Ж.. і Р., 1925, кн. V1-VII).

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]