Драгуни (Австро-Угорщина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Офіцер драгунів у парадній формі

Драгуни (Цісарсько-королівські драгуни) — як і улани та гусари були складовою частиною кавалерії Збройних Сил Австро-Угорщини. 15 травня 1867 року Австрійська імперія трансформувалася у дуалістичну монархію (Австро-Угорщину). Причиною цьому була поразка Австрії у війні проти Пруссії, яка послабила монархію і змусила її піти на поступки угорцями. Отримавши автономію, угорці почали створювати і власну армію — Ландвер Угорського королівства, тобто угорське ополчення, яке не входило до складу спільної австро-угорської армії. В Цислейтанії (австрійські частині імперії) також був створений власний ландвер.

Таким чином, в Австро-Угорщині було три різні армії: спільна, королівський угорський ландвер та цісарсько-королівський ландвер. Кожна з них мала власні кавалерійські підрозділи. Проте, на відміну від уланів та гусарів, драгуни входили лише до складу «Спільної армії», тобто не було драгунських підрозділів у Ландвері.

Створення[ред. | ред. код]

  • До складу Спільної армії входило 15 полків драгунів. Традиційно найбільше рекрутів для підрозділів драгунів набирали у німецько- та чеськомовних регіонах. Більшість полків (крім деяких винятків) теж базувалися там (у Цислейтанії).
  • Полк драгунів цісарсько-королівської армії складався з двох дивізіонів, в кожному з яких було 3 ескадрони. Крім того, входили різні допоміжні підрозділи: телеграфна служба, запасні ескадрони, інженерні взводи.

Полки драгунів Цісарсько-Королівської армії[ред. | ред. код]

Назви полків вказані станом на 1914 рік:

Уніформа[ред. | ред. код]

Шолом[ред. | ред. код]

Шолом драгуна
Офіцерський шолом драгуна

Драгунський шолом (нім. Draginerhelm[1]) — використовувався лише під час бойових дій, на парадах. Під час якоїсь роботи, у походах та інших безпечніших ситуація використовували польову кепку. Шолом мав 2 козирки, один спереду — для захисту очей від сонця, а інший позаду — для захисту шиї. Шолом виготовлений з чорної дубленої шкіри, витиснений з однієї заготовки. Козирки лаковані. Козирки виготовлені з білої бляхи, але знизу зелені (козирок від сонця) і чорні (задній захисник козирок). Зверху був прикріплений «гребінь», виготовлений теж з білої жесті, але з обох боків теж лакований. В офіцерів гребінь відрізняється оздобленням по боках. На передній частині шолому знаходиться емблема.

Мундир[ред. | ред. код]

Рядовий склад носив мундири скроєні за зразком піхотних. Колір мундиру — світло синій, як і в уланів. Замість погонів на лівому плечі — петля з шнурка (зробленого з жовтого шовку), а плечі пришитий, а біля шиї закріплений за спеціальний ґудзик. Комір і рукави обшивалися сукном визначеного для кожного полку кольору. Ґудзики теж відрізнялися кольором: або срібні, або золоті. На комір могли бути прикріплені знаки розрізнення драгунів певних спеціальностей (кулеметників, зв'язківців).

Зимовий мундир[ред. | ред. код]

Зимовий мундир (Pelzrock) зроблений з того ж матеріалу, що і звичайний, але підшитий хутром ягняти. На грудях пришиті 2 ряди ґудзиків. Також був хутряний комір. В офіцерів тканина і хутро були кращої якості.

Польовий кітель[ред. | ред. код]

Польовий кітель був сірого кольору і створений спеціально як похідна форма у польових умовах[1].

Польова кепка[ред. | ред. код]

Польова кепка (нім. Feldkappe) — використовувалася під час якоїсь роботи чи порівняно безпечного виконання служби. Зроблена за зразком легкого головного убору піхоти. Офіцери носили також копію головного убору офіцерів піхоти.

Штани[ред. | ред. код]

Штани (нім. Stiefelhose) мали специфічний покрій, зумовлений родом військ. У верхній частині широкого покриття, штанини звужуються і заправляються в чоботи. Спереду на стегні одна кишеня. Частина штанів на сідницях могла бути обшита для зміцнення ще одним шаром сукна такого ж кольору.

Чоботи[ред. | ред. код]

Стандартні для всієї кавалерії, за винятком гусарів.

Розпізнавальні кольори цісарсько-королівських полків[ред. | ред. код]

Полк Колір ґудзиків Колір обшивки мундиру
1 білий темно-червоний
2 білий чорний
3 жовтий темно-червоний
4 білий трав'яно-зелений
5 білий цісарський жовтий
6 жовтий чорний
7 білий сіро-жовтий
8 жовтий яскраво-червоний
9 жовтий трав'яно-зелений
10 жовтий сіро-жовтий
11 білий яскраво-червоний
12 жовтий цісарський жовтий
13 білий рубіновий
14 жовтий рубіновий
15 жовтий білий

Озброєння[ред. | ред. код]

Стандартним озброєнням драгунів, як і інших кавалерійських підрозділів, був карабін Штаєр, який характеризувався високою скорострільністю. Його заряджання здійснюється за допомогою обойми з п'ятьма набоями поміщеними в металічну пачку, яка залишається в магазині до використання всіх набоїв. Офіцери мали офіцерські револьвери. Також револьвери (Gasser Armeerevolver M 1870/74) могли бути у рядових, які не мали гвинтівки. Патронташ, виготовлений з коричневої шкіри, був прикріплений на поясі.

Також використовувалася кавалерійська шабля Kavalleriesäbel M 1869, тобто зразка 1869 року. Ефес офіцерської шаблі був прикрашений посрібленою ниткою. До кожної шаблі був прикріплений темляк — петля з ременя або стрічки. Вона відрізнялася своїм кольором у офіцерів різного рангу та рядових.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Johann C. Allmayer-Beck, Erich Lessing: Die K.u.k. Armee. 1848—1918. Verlag Bertelsmann, München 1974, ISBN 3-570-07287-8.
  • Das k.u.k. Heer im Jahre 1895 Schriften des Heeresgeschichtlichen Museums in Wien — Leopold Stocker Verlag, Graz 1997
  • k.u.k. Kriegsministerium «Dislokation und Einteilung des k.u.k Heeres, der k.u.k. Kriegsmarine, der k.k. Landwehr und der k.u. Landwehr» in: Seidels kleines Armeeschema — Herausg.: Seidel & Sohn Wien 1914

Посилання[ред. | ред. код]