Драгуни (Австро-Угорщина)
Драгуни (Цісарсько-королівські драгуни) — як і улани та гусари були складовою частиною кавалерії Збройних Сил Австро-Угорщини. 15 травня 1867 року Австрійська імперія трансформувалася у дуалістичну монархію (Австро-Угорщину). Причиною цьому була поразка Австрії у війні проти Пруссії, яка послабила монархію і змусила її піти на поступки угорцями. Отримавши автономію, угорці почали створювати і власну армію — Ландвер Угорського королівства, тобто угорське ополчення, яке не входило до складу спільної австро-угорської армії. В Цислейтанії (австрійські частині імперії) також був створений власний ландвер.
Таким чином, в Австро-Угорщині було три різні армії: спільна, королівський угорський ландвер та цісарсько-королівський ландвер. Кожна з них мала власні кавалерійські підрозділи. Проте, на відміну від уланів та гусарів, драгуни входили лише до складу «Спільної армії», тобто не було драгунських підрозділів у Ландвері.
Створення[ред. | ред. код]
- До складу Спільної армії входило 15 полків драгунів. Традиційно найбільше рекрутів для підрозділів драгунів набирали у німецько- та чеськомовних регіонах. Більшість полків (крім деяких винятків) теж базувалися там (у Цислейтанії).
- Полк драгунів цісарсько-королівської армії складався з двох дивізіонів, в кожному з яких було 3 ескадрони. Крім того, входили різні допоміжні підрозділи: телеграфна служба, запасні ескадрони, інженерні взводи.
Полки драгунів Цісарсько-Королівської армії[ред. | ред. код]
Назви полків вказані станом на 1914 рік:
- Богемський полк драгунів імператора Франца І № 1
- Богемський полк драгунів графа Паара № 2
- Нижньоавстрійський полк драгунів короля Саксонії Фрідріха Августа № 3
- Верхньоавстрійсько-зальцбурзький полк драгунів Фердинанда І № 4
- Штирійсько-каринтійсько-країнський полк драгунів російського імператора Миколи І № 5
- Моравський полк драгунів графа Фрідріха Франца IV, великого герцога Мекленбургу-Шверіна № 6
- Богемський полк драгунів герцога Лотарингського № 7
- Богемський полк драгунів графа Монтекукколі № 8
- Галицько-буковинський полк драгунів ерцгерцога Альбрехта № 9
- Полк драгунів князя Ліхтеншейна № 10
- Моравський полк драгунів Цісаря № 11
- Богемський полк драгунів великого князя російського Миколи Миколайовича № 12
- Богемський полк драгунів Євгена Савойського № 13
- Богемський полк драгунів князя Віндіш-Грец № 14
- Нижньоавстрійсько-моравський полк драгунів ерцгерцога Йосифа № 15
Уніформа[ред. | ред. код]
Шолом[ред. | ред. код]
Драгунський шолом (нім. Draginerhelm[1]) — використовувався лише під час бойових дій, на парадах. Під час якоїсь роботи, у походах та інших безпечніших ситуація використовували польову кепку. Шолом мав 2 козирки, один спереду — для захисту очей від сонця, а інший позаду — для захисту шиї. Шолом виготовлений з чорної дубленої шкіри, витиснений з однієї заготовки. Козирки лаковані. Козирки виготовлені з білої бляхи, але знизу зелені (козирок від сонця) і чорні (задній захисник козирок). Зверху був прикріплений «гребінь», виготовлений теж з білої жесті, але з обох боків теж лакований. В офіцерів гребінь відрізняється оздобленням по боках. На передній частині шолому знаходиться емблема.
Мундир[ред. | ред. код]
Рядовий склад носив мундири скроєні за зразком піхотних. Колір мундиру — світло синій, як і в уланів. Замість погонів на лівому плечі — петля з шнурка (зробленого з жовтого шовку), а плечі пришитий, а біля шиї закріплений за спеціальний ґудзик. Комір і рукави обшивалися сукном визначеного для кожного полку кольору. Ґудзики теж відрізнялися кольором: або срібні, або золоті. На комір могли бути прикріплені знаки розрізнення драгунів певних спеціальностей (кулеметників, зв'язківців).
Зимовий мундир[ред. | ред. код]
Зимовий мундир (Pelzrock) зроблений з того ж матеріалу, що і звичайний, але підшитий хутром ягняти. На грудях пришиті 2 ряди ґудзиків. Також був хутряний комір. В офіцерів тканина і хутро були кращої якості.
Польовий кітель[ред. | ред. код]
Польовий кітель був сірого кольору і створений спеціально як похідна форма у польових умовах[1].
Польова кепка[ред. | ред. код]
Польова кепка (нім. Feldkappe) — використовувалася під час якоїсь роботи чи порівняно безпечного виконання служби. Зроблена за зразком легкого головного убору піхоти. Офіцери носили також копію головного убору офіцерів піхоти.
Штани[ред. | ред. код]
Штани (нім. Stiefelhose) мали специфічний покрій, зумовлений родом військ. У верхній частині широкого покриття, штанини звужуються і заправляються в чоботи. Спереду на стегні одна кишеня. Частина штанів на сідницях могла бути обшита для зміцнення ще одним шаром сукна такого ж кольору.
Чоботи[ред. | ред. код]
Стандартні для всієї кавалерії, за винятком гусарів.
Розпізнавальні кольори цісарсько-королівських полків[ред. | ред. код]
| Полк | Колір ґудзиків | Колір обшивки мундиру |
|---|---|---|
| 1 | білий | темно-червоний |
| 2 | білий | чорний |
| 3 | жовтий | темно-червоний |
| 4 | білий | трав'яно-зелений |
| 5 | білий | цісарський жовтий |
| 6 | жовтий | чорний |
| 7 | білий | сіро-жовтий |
| 8 | жовтий | яскраво-червоний |
| 9 | жовтий | трав'яно-зелений |
| 10 | жовтий | сіро-жовтий |
| 11 | білий | яскраво-червоний |
| 12 | жовтий | цісарський жовтий |
| 13 | білий | рубіновий |
| 14 | жовтий | рубіновий |
| 15 | жовтий | білий |
Озброєння[ред. | ред. код]
Стандартним озброєнням драгунів, як і інших кавалерійських підрозділів, був карабін Штаєр, який характеризувався високою скорострільністю. Його заряджання здійснюється за допомогою обойми з п'ятьма набоями поміщеними в металічну пачку, яка залишається в магазині до використання всіх набоїв. Офіцери мали офіцерські револьвери. Також револьвери (Gasser Armeerevolver M 1870/74) могли бути у рядових, які не мали гвинтівки. Патронташ, виготовлений з коричневої шкіри, був прикріплений на поясі.
Також використовувалася кавалерійська шабля Kavalleriesäbel M 1869, тобто зразка 1869 року. Ефес офіцерської шаблі був прикрашений посрібленою ниткою. До кожної шаблі був прикріплений темляк — петля з ременя або стрічки. Вона відрізнялася своїм кольором у офіцерів різного рангу та рядових.
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Johann C. Allmayer-Beck, Erich Lessing: Die K.u.k. Armee. 1848—1918. Verlag Bertelsmann, München 1974, ISBN 3-570-07287-8.
- Das k.u.k. Heer im Jahre 1895 Schriften des Heeresgeschichtlichen Museums in Wien — Leopold Stocker Verlag, Graz 1997
- k.u.k. Kriegsministerium «Dislokation und Einteilung des k.u.k Heeres, der k.u.k. Kriegsmarine, der k.k. Landwehr und der k.u. Landwehr» in: Seidels kleines Armeeschema — Herausg.: Seidel & Sohn Wien 1914
Посилання[ред. | ред. код]
- Homepage k.u.k. Dragonerregiment No.7, Linz/Donau [Архівовано 30 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Homepage Dragonerregiment No.4 «Kaiser Ferdinand» [Архівовано 24 квітня 2012 у Wayback Machine.]
- Музей драгунів у Вельсі