Дрес-код

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дрес-код (англ. dress code — кодекс одягу) — форма одягу, необхідна під час відвідування певних заходів, організацій, закладів і урочистих подій, тобто відповідність зовнішнього вигляду людини певній навколишній ситуації. Якщо висловлюватися простіше — вимога одягатися в певних місцях певним чином.

Дрес-код (нім. Kleiderordnung, фр. code vestimentaire) — неписане правило, регламент у одязі, який показує приналежність людини до певної професійної чи соціальної групи.

Визначення «дрес-код» увійшло в побут сучасної людини на межі XX—XXI ст. як і низка інших нових слів, запозичених з англійської мови.

Відповідність дрес-коду — це не тільки пра­вильний вибір убрання. Сюди входить абсолютно кожна деталь вашого іміджу: взуття, зачіска, макіяж, аксесуари та прикраси.

Нині багато серйозних компаній (як приватні, так і державні структури) вимагають від своїх співробітни­ків чіткого й неухильного дотримання дрес-коду.

Список людей, для яких дотримання дрес-коду відіграє важливу роль: лікарі, бізнесмени, політики, вчи­телі, учні, студенти, співробітники державних та банківських установ, співробітники будь-яких компаній, до обов'язків яких належить спілкування з клієнтами, постачальниками або партнерами[1].

Для різних життєвих ситуацій та відвідування заходів у запрошеннях може вказуватися певний дрес-код:

  • Business — для ділових зустрічей;
  • Formal — для урочистих заходів;
  • Cocktail — для неформальних заходів;
  • Casual — для повсяк­денного життя (навчання, роботи)[2].

Дрес-код організації вважається компонентою корпоративної культури фірми і важливою частиною її бренду. Відповідний до стандартів бізнес-етикету, зовнішній вигляд співробітника відіграє важливу роль у довірі клієнта до фірми в цілому, демонструє стан справ у компанії, показує повагу до ділових партнерів і клієнтів, впливає на внутрішню комунікацію між співробітниками. Вимоги до одягу працівника можуть бути закріпленими у трудовому контракті, за порушення в такому разі передбачаються санкції.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Терещук А.І., Медвідь О.Ю., Приходько Ю.М. (2017). Трудове навчання. Київ: Літера ЛТД. с. 275—276. ISBN 978-966-178-793-2.
  2. Татушинський В.І. (2017). Трудове навчання. Ірпінь: ВТФ «Перун». с. 73. ISBN 978-966-569-312-3.

Посилання[ред. | ред. код]