Друга Курильська протока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Друга Курильська протока
Берег протоки острів Шумшу, біля Байкове
Берег протоки острів Шумшу, біля Байкове
Розташування
Координати 50°41′36″ пн. ш. 156°09′35″ сх. д. / 50.69333° пн. ш. 156.15972° сх. д. / 50.69333; 156.15972Координати: 50°41′36″ пн. ш. 156°09′35″ сх. д. / 50.69333° пн. ш. 156.15972° сх. д. / 50.69333; 156.15972
Прибережні країни Росія Росія
Море Охотське море, Тихий океан
Макс. глибина до 30 м
Довжина біля 30 км
Ширина 1,5 км
Інше
Міста та поселення Сєверо-Курильськ
Мапа
Мапа

Дру́га Кури́льська прото́ка (рос. Второй курильский пролив) — протока в Тихому океані, що відокремлює Курильські острови Шумшу і Парамушир. Поєднує Охотське море з океаном. Довжина з півночі на південь — близько 17 км, мінімальна ширина 1,5 км, середня глибина — 24 м, найбільша — 50 м[1]. Знаходиться в акваторії Сєверо-Курильського міського округу Сахалінської області Російської Федерації. Названа по розташуванню з півночі серед проток Курильської гряди.

Береги протоки, особливо східний, високі, переважно круті та урвисті. На західному березі кілька печер[2][3]. Середня величина припливу по берегах протоки — 1,0 м[2]. Протока рідко використовується для судноплавства[1].

На острові Шумшу на березі протоки розташовані селища Байково і Шумне, на Парамуширі на березі протоки знаходиться місто Сєверо-Курильськ[2].

У протоці виділяють миси Савушкина, Артюшина, Опорний, Міцний, Озерний (Парамушир), Чібуйний, Гучний (Шумшу). В протоку впадають річки Наседкина, Матирська, Городська, Савушкина. На східному узбережжі багато підводних і надводних каменів. У південній частині протоки розташована бухта Утьосна. За мисом Озерним переходить в протоку Левашова[2][3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Охотское море. Энциклопедия, 2009, с. 34.
  2. а б в г Топографическая карта M-57-VII — 1 : 200 000. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 23 серпня 2019.
  3. а б Топографическая карта M-57-XIII — 1 : 200 000. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 23 серпня 2019.

Література[ред. | ред. код]