Дублікат Йонаса 7
| Дублікат Йонаса 7 | ||||
|---|---|---|---|---|
| Duplik Jonas 7 | ||||
 | ||||
| Жанр | наукова фантастика | |||
| Автор | Біргіт Рабіш | |||
| Мова | німецька | |||
| Опубліковано | 1992 | |||
| Видавництво | Georg Bitter Verlag | |||
|
| ||||
«Дублікат Йонаса 7» (нім. Duplik Jonas 7) — роман на тему генної інженерії німецької письменниці Біргіт Рабіш, опублікований видавництвом Georg Bitter Verlag у 1992 році та переведений Deutscher Taschenbuchverlag у 1996 році. 1994 року роман був удостоєний екологічної літературної премії землі Північний Рейн-Вестфалія. Переглянуту й оновлену версію роману нещодавно опублікувала Verlag duotincta (2017) в електронному рівні.
У «Дублікаті Йонаса 7» Біргіт Рабіш описує світ майбутнього, у якому клони виробляються та зберігаються як запасні частини для людей. Окрім основної теми клонування, роман торкається багатьох інших етичних питань, наприклад сурогатне материнство, трансплантація органів, пренатальний відбір, перевірка генів, стандартизована евтаназія.
Сюжет[ред. | ред. код]
Дублікати живуть до 50 років у майбутньому (2021) у невизначеному місці в Європі. Їх тримають у «скарбничках» і навчають піклуватися про своє здоров’я, правильно харчуватися, багато займатися спортом і проходити регулярні медичні огляди. Тим не менш, дублікати неодноразово піддаються атаці хвороби, «Корму». Його життя можна врятувати, лише видаливши уражені частини тіла. Принаймні так дублікатам розповідають їхні «Накопичувачі». Насправді дублікати є клонами; тобто геноідентичними близнюками, які служать магазинами запчастин для свого близнюка, який живе в нормальному світі. Кажуть, що одного разу дублікат Йонаса 7 постраждав від «подачі», тому що «його людина» Йонас Гелкен постраждав у автомобільній аварії, під час якої його очі були знищені. Йонасу Гелкену пересадили очі його дублікату. Сестра Йонаса Гелкена Ілка працює «рятувальником» проти системи «медичного дублювання», яка здається їй нелюдською. Вона переконує брата викрасти «його» дублікат зі скарбниці, щоб показати його публіці. Вона планує переконати громадськість, що навіть дублікат є людиною з усіма правами і не може бути використаний як магазин запчастин. Йонас Гелкен погоджується на пересадку ока дубліката, щоб допомогти своєму «донору» втекти через європейський кордон. На кордоні перевіряються ідентифікаційні картки, на яких зберігається геном, але оскільки Йонас Гелкен та Йонас 7 генетично ідентичні, до того ж Йонас Гелкен ідентифікується в системі як одноока людина, то втеча може бути успішною. Однак в останній момент Йонас 7 відмовляється від плану втечі та з’являється на телебаченні разом з Ількою, щоб боротися за права дублікатів. Цей вчинок ставить під загрозу його життя та провокує ризик виведення на ринок вільного донорства органів. Роман не має завершення[1].
Література[ред. | ред. код]
Роман дотримується традиції антиутопічних романів, таких як «Прекрасний новий світ» Олдоса Гакслі та «1984» Джорджа Орвелла. Однак, на відміну від романів Гакслі та Орвелла, події розгортаються не в умовах диктатури, а в демократії, де панують ЗМІ. Після суперечливих дебатів парламент ухвалив рішення про «медичне клонування». Зберегти здоров’я людей вважається найвищим благом, якому в жертву приносять не лише людську гідність дублікатів, а й їх життя. В епіграфі, що передує роману, Рабіш цитує з твору Гюнтера Андерса «Хіросіма всюди». Також можна простежити чіткі посилання на його ідею застарілості людини, яка може виробляти набагато більше, ніж вона може собі уявити, тобто ніж його наслідки можна контролювати в етично відповідальний спосіб.
Відгуки[ред. | ред. код]
Після того, як книга була опублікована в 1992 році невеликим видавництвом Georg Bitter-Verlag, книга постійно отримували позитивні відгуки, але по-справжньому стало відомо про книгу лише після видання її в м’якій обкладинці видавництвом dtv-Verlag у 1996 році, тобто в тому ж році, коли народилася клонована Вівця Доллі. Лише тоді широкому загалу стало відомо про вибуховий характер теми клонування. Книга неодноразово перевидавалася. 20-е видання вийшло у 2017 році[2].
Рецензія[ред. | ред. код]
Три типові приклади рецензій після першої публікації в 1992 році (уривки):
Дуплік Йонаса 7 — це гнітюче реалістична наукова фантастика... З кожною новою сторінкою книги читач, як і герої роману, отримує все більше часу для роздумів. ... Він не дає простих відповідей. Це робить людей чутливими до соціально-політичних наслідків технологічної сфери, яка занадто часто розглядається з суто наукової точки зору. Біргіт Рабіш обходиться без тицяння пальцем і без чорно-білого зображення. Саме цей баланс робить роман таким читабельним.
Hannoversche Allgemeine Zeitung, 7 травня 1992
Біргіт Рабіш розробила жахливе і водночас захоплююче бачення майбутнього. ... Тож зворушлива історія страждань у «Дублікаті Йонаса 7» стала загальнозрозумілою інформаційною книгою — про ризики та етичні проблеми, пов’язані з цим, коли люди хочуть скопіювати та змінити креслення природи.
Buchtip auf 90,3, НДР 12 червня 1992
З її складною історією «за» і «проти» Біргіт Рабіш береться за дуже актуальну тему. Її аргументи невпинні, складні й не цураються етичних і моральних аспектів теми. Складна, відкрита книга, яка порушує питання, з якими кожен повинен стикатися в певний момент життя.
Молодіжна література для дорослих у Швейцарії 3/1992
Детальний огляд 2011 року:
8 березня 2011 року «Дублікат Йонаса 7» було названо центральною книгою на вище вказану тему в статті на FAZ.NET[3].
Переклади[ред. | ред. код]
- 1998 року французькою мовою, назва: Jonas 7: clone, Verlag Hachette, Paris
- 1999 року іспанською мовою, назва: Jonas 7, replicant, Editorial Cruilla, Barcelona
- 1999 грецькою мовою, видавництво Kedros, Афіни
- 2006 італійською мовою, назва: Il mio clone Jonas, Archimede
У вигляді драми[ред. | ред. код]
- 27 червня 1997 Прем'єра в Блейденштадті шкільної п'єси під назвою «Марія Оген».
- 17 липня 1998 Прем'єра в Штур-Брінкум шкільної вистави (під оригінальною назвою).
- 16 липня 2004 прем'єра в Каммершпіль Гелінборн (під оригінальною назвою).
Навчальний матеріал[ред. | ред. код]
«Дублікат Йонаса 7» часто використовується як шкільний матеріал для читання, як на уроках німецької мови, так і на предметах філософії, етики та біології.
Опубліковано численні уривки з підручників:
Wortstark 10, 1997, Textinterpretation 9, 2002, Der Neue Kolumbus 9, 2003, Sonne, Klon und Sterne 2006, Duo Deutsch B 7 2006, Deutsch Kombi 5, 2007, Abenteuer Mensch Sein 3, 2007/2009, Auer Deutschbuch 9, 2008, Realschule Bayern Jahrgangsstufentest 8, 2009, Forum Ethik 11, 2012
У 1998 році Вольфганг Бістерфельд відзначив роман у своїй статті «Молодіжна наукова фантастика»[4], а в Praxis Schule 5-10 детально розглядали книгу та її використання на шкільних уроках.
Численні наукові праці стосуються дублікатів Йонаса 7, наприклад доктора Ренате Грюберт у своїй дисертації 1998 року з наукової фантастики в дитячій та юнацькій літературі у Віденському університеті[5] та і Тімо Сасс у своїй державній екзаменаційній роботі 2002: Тема клонування в сучасній молодіжній літературі, порівняння між «Дублікатом Йонаса 7» Рабіша та «Ідеальною копією» Ешбаха в Кільському університеті[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Birgit Rabisch: Duplik Jonas 7, Roman, dtv pocket, München 1996, ISBN 978-3-423-78081-0
- ↑ Duplik Jonas 7 - jetzt auch als Hörbuch! на офіційному сайті Біргіт Рабіш (нім.)
- ↑ Tilman Spreckelsen: Bioethik in der Literatur. Aufstand im menschlichen Ersatzteillager (нім.)
- ↑ Wolfgang Biesterfeld: Sciencefiction für Jugendliche in Praxis Schule 5-10, Westermann Schulbuchverlag, Braunschweig, Februar 1998
- ↑ Dr. Renate Grubert (нім.)
- ↑ Saß, Timo April 2002: Das Thema 'Klonen' in der modernen Jugendliteratur, Hamburg: Diplomica Verlag, ISBN 978-3-8324-6941-2 (E-Book), ISBN 978-3-8324-6941-2 (Paperback), ISBN 978-3-8324-6941-2 (CD).
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Біргіт Рабіш (нім.)
- «Дублікат Йонаса 7» на сайті duotincta.de (нім.)