Дубров Борис Іванович
Дубров Борис Іванович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився |
1930 Березі́вка, Одеська область | |||
Діяльність | журналіст | |||
Alma mater | ОНУ ім. І. І. Мечникова | |||
Партія | КПРС | |||
|
Бори́с Іва́нович Дубро́в (нар. 09 травня 1930, Березівка, Одеська область, Українська РСР, СРСР) — український журналіст. (пом. 22 травня 2023, Одеса, Україна
Член Спілки журналістів СРСР.
Життєпис[ред. | ред. код]
Борис Іванович Дубров народився в сім'ї робітника. 1949 року закінчив Одеський технікум радянської торгівлі (нині — Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу). Після цього працював інспектором облторгу в Тернополі. Від 1950 року — завідувач відділу культури тернопільської обласної газети «Вільне життя». Після служби в Радянській армії, від 1954 року Дубров працював в одеській обласній газеті «Чорноморська комуна» (нині «Чорноморські новини»). З невеликими перервами пропрацював у цій газеті понад тридцять років.
Закінчив заочно філологічний факультет Одеського державного університету. Був членом КПРС із 1952 року.
Має двох дітей — сина та доньку, онука та онучку. Син, Микола Борисович Дубров, також журналіст — редактор журналу «Суднобудування та судноремонт». Онук, Гліб Миколайович Дубров — адвокат в Одесі[1].
Доробок[ред. | ред. код]
Перші публікації Дуброва з'явилися на сторінках районної газети «Степова комуна» (Березівка). 1949 року почав друкувати нариси й оповідання в газетах України. Від 1959 року друкувався в центральній періодичній пресі СРСР.
Автор збірок нарисів і оповідань «У великому поході» (1961), «Чорноморська квітка» (1965), «Євген Овчар» (1966), «Повість про хоробрих» (1967), «Солдатська слава» (1970), збірки новел «Призьба Посмітного», збірки гуморесок «З кожної епохи — сміху потрохи» (2005).
2007 року в одеському видавництві «Астропринт» вийшла книжка Бориса Дуброва «Все, що мав у житті…» Автор визначив її жанр як «документальна повість-спогад ветерана української журналістики». Це двадцята книга Бориса Івановича.
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Лауреат премії імені Євгена Петрова за книжку «Солдатська слава».
- Лауреат премії імені Макара Посмітного за книжку «Призьба Посмітного».
- Лауреат Всеукраїнського журналістського конкурсу 2001 року за твори «Любимець моря» та «На поклик Вітчизни».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Адвокат Гліб Миколайович Дубров. Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 27 серпня 2011.
Джерела[ред. | ред. код]
- Борис Іванович Дубров [Архівовано 21 травня 2009 у Wayback Machine.] // Солдатська Слава.
- Зустріч земляків // Одеські вісті. — 2007. — 13 вересня.
- «Я обрав би знову…» // Одеські вісті. — 2007. — 22 вересня.
- Художня література. Критика. Літературознавство. (2005): Рекомендаційний бібліографічний покажчик. — Київ, 2006. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про журналіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 1930
- Уродженці Березівки
- Випускники Одеського університету
- Члени КПРС
- Випускники Одеського коледжу економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу
- Журналісти «Вільного життя» (Тернопіль)
- Чорноморські новини
- Члени Спілки журналістів СРСР
- Радянські прозаїки
- Українські прозаїки
- Прозаїки XXI століття