Дубчак Андрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дубчак.
Андрій Дубчак
Андрій Іванович Дубчак
Народився 1976(1976)
м. Калинівка, Вінницька область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність журналіст
Alma mater Вінницький національний аграрний університет і Факультет інформатики та обчислювальної техніки НТУУ «КПІ»
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
IMDb ID 13883646
Сайт andriy-dubchak.com.ua

Андрій Іванович Дубчак (нар. 19 жовтня 1976, Калинівка, Вінницька область) — український фотограф, відеограф, фотожурналіст, воєнний кореспондент[1]. Засновник та керівник незалежного репортерського медіа «Donbas Frontliner».

Андрій Дубчак, перший стрімер Євромайдану, зняв ключові події Революції Гідності, включаючи трагічні дні 18-20 лютого 2014 року. Висвітлює події російсько-української війни з 2015 року.[2][3][4] Репортажі Андрія Дубчака були опубліковані та випущені в ефірах багатьох ЗМІ по всьому світу, включаючи CNN, BBC, New York Times, Washington Post та інших. Почесний член Української Асоціації Професійних Фотографів[5].

Освіта[ред. | ред. код]

Народився та виріс у місті Калинівка Вінницької області. Закінчив механічний факультет ВДСГІ, ФІОТ КПІ. Пройшов навчання за програмою «Журналістика цифрового майбутнього» Києво-Могилянської школи журналістики.

Проходив різноманітні курси у Київській Школі Фотографії.

Кар’єра[ред. | ред. код]

Андрій Дубчак з 2003 по 2021 працював на Радіо Свобода. Виконував функції редактора інтернет-сайту, займався мультимедіа, SEO, фотографією. Висвітлював події під час анексії Криму[6][7]. Став першим стрімером Євромайдану, зокрема фільмував та стрімив багато подій Революції гідності, у тому числі трагічні дні 18, 19, 20 лютого 2014 року[2]. Автор відео «Марш мільйонів» — 1 грудня 2013 р. Дубчак з камерою GoPro виліз на верхівку «йолки Януковича» і зняв протестний марш Євромайдану. За це відео згодом Андрій Дубчак отримав міжнародну премію  Lovie Awards у номінації «Інтернет-відео» у 2014 році[3][4].

Фотографувати почав у 2015 році. Відтоді регулярно готує репортажі з лінії фронту та висвітлює російське вторгнення в Україну. Дубчак став одним із перших журналістів, хто задокументував російські воєнні злочини проти цивільного населення в Україні, а саме вбивство сім’ї на мосту в Ірпені, 6 березня 2022 року[8][9].

У 2021 році почав власний проєкт Donbas Frontliner, який згодом переріс у двомовний медіаресурс із мільйонною аудиторією. Наразі він головний репортер та керівник медіа.

Співпрацює з міжнародними медіа, зокрема з NYT,[10][11][12] Zeit,[13] Helsigin Sanomat,[14][15][16] Voice of America,[17][18] та багатьма іншими. Також має публікації в Українських ЗМІ — Reporters,[19] Radio Svododa,[20][21] Espreso.TV[22].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Копродюсер фільму Winter on Fire: Ukraine's Fight for Freedom, який був номінований на Оскар у 2016 році, як Найкращий документальний повнометражний фільм,[23] та Freedom on Fire: Ukraine's Fight for Freedom, режисера Євгена Афінеєвського[24].

Копродюсер Ukraine under Attack: 72 Hours in the Presidential Office.[25]  

Наразі працює над кількома документальними фільмами, які будуть доступні як для української аудиторії, так і для світової.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Лауреат Європейського конкурсу Lovie Awards у номінації Інтернет-відео за відео з «ялинки» (2014 рік)[3].
  • Фіналіст конкурсу «European Media Digital Award 2019» у номінації «Engagement»;[26]
  • Шостий міжнародний конкурс репортерської фотографії LifePressPhoto-2020: золота медаль у номінації «Гарячі новини (одиночне фото)» та диплом Національної спілки фотохудожників України у номінації «Гарячі новини (фотонарис, серія фото)»[27].
  • Золота медаль у номінації «Серія фотографій». За серію «Донбас. Лінія фронту». Відкритий міжнародний конкурс репортерської фотографії «ART PRESS PHOTO 2021» / Національна Спілка Фотохудожників України.
  • Отримав орден «За заслуги» III ступеня (червень 2022)[28];
  • Free Media Award 2022 — за сміливі та професійні репортажі із зони бойових дій[29].
  • Відзнака Міністерства оборони України — медаль «За сприяння Збройним Силам України» 2023.
  • Фіналіст Премії імені Георгія Ґонґадзе 2023[30].

Виставки[ред. | ред. код]

  • 2021 — «13 ракурсів війни» — фотовиставка, присвячена захисникам і захисницям України. Київ, Україна[31]
  • 2022 — Групова виставка “Ukraine Now: Darkness vs Light. Children Dream about Peace” у приміщенні Посольства України в Республіці Індія[32].
  • 2022 — Проєкт “Дім воєнних злочинів Росії” (Russian War Crimes), який вперше був представлений під час Щорічної зустрічі Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) у Давосі, а згодом у Києві, Брюсселі, Нью-Йорку, Лондоні та Мюнхені.[33][34][35][36][37]
  • 2023 — Групова виставка учасників УАПФ  “Bojují i za nás” («Вони воюють і за нас»), Хеб (Чехія).[38][39]
  • 2023 — Групова виставка на фотофестивалі Lens op de Mens («У центрі уваги людей»). Пелт, Бельгія.[40]
  • 2023 — Обличчя геноциду. Ретроспектива трагедії від Другої Світової Війни до наших днів. Київ, Україна.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Donbas Frontliner. Donbas Frontliner (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  2. ↑ а б Войтюк, Тетяна (18 лютого 2021). Перший стрімер Євромайдану. Андрій Дубчак. suspilne.media. Процитовано 31 липня 2023.
  3. ↑ а б в Дубчак, Андрій (3 січня 2018). Журналіст Радіо Свобода отримав у Лондоні премію Lovie Awards – за відео з «ялинки» на Майдані. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  4. ↑ а б Свобода, Радіо, Майдан. Це було тут (укр.), процитовано 31 липня 2023
  5. ↑ UAPP: Андрій Дубчак. ukrainianphotographers.com. Процитовано 31 липня 2023.
  6. ↑ Мітинг під Верховною Радою Криму (укр.), 28 лютого 2014, процитовано 31 липня 2023
  7. ↑ Кримські жінки проти війни (укр.), 4 березня 2014, процитовано 31 липня 2023
  8. ↑ Addario, Lynsey (6 березня 2022). Russian forces fire on evacuees, leaving 4 people dead outside Kyiv. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 31 липня 2023.
  9. ↑ Андрій Дубчак - Біографія автора - Радіо Свобода. www.radiosvoboda.org (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  10. ↑ Dubchak, Andriy; Khavin, Dmitriy (27 лютого 2022). Video: ‘I Just Want to Live in Our Country’: Civilians Join the Fight in Kyiv. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 31 липня 2023.
  11. ↑ Froliak, Masha; McDonald, Brent; Al-Hlou, Yousur; Khavin, Dmitriy; Dubchak, Andriy (1 лютого 2022). Video: How Ukraine Is Training Civilians to Fight Against a Russian Invasion. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 31 липня 2023.
  12. ↑ McDonald, Brent; Al-Hlou, Yousur; Dubchak, Andriy; Khavin, Dmitriy (7 лютого 2022). Video: ‘I Have to Come Back Home’: In the Trenches With Ukraine’s Soldiers. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 31 липня 2023.
  13. ↑ "Ihr helft uns sehr". www.zeit.de. Процитовано 31 липня 2023.
  14. ↑ Täällä Ukrainassa | Tältä näyttävät taistelut lennokeilla, jotka tappavat monin eri tavoin. Helsingin Sanomat (фін.). 14 червня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
  15. ↑ Täällä Ukrainassa | ”Kaksintaistelujen laajuus on uskomaton” – Poikkeukselliset kuvat ja videot Ukrainan etulinjasta todistavat muutosta: Sota on kiihtymässä. Helsingin Sanomat (фін.). 24 травня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
  16. ↑ Ukrainan sota | Ukraina on pulassa rintamalla, sanoo etulinjassa liikkuva valokuvaaja – näin hän perustelee. Helsingin Sanomat (фін.). 13 квітня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
  17. ↑ «Все пішло». Мешканці підтоплених сіл на Миколаївщині та Херсонщині повертаються до зруйнованих осель. Відео (укр.), 20 червня 2023, процитовано 31 липня 2023
  18. ↑ Полювання за російською військовою технікою: три дні з українськими операторами «Стугни». Відео (укр.), 10 серпня 2022, процитовано 31 липня 2023
  19. ↑ Андрій Дубчак. Reporters. (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  20. ↑ «Вибухи щохвилини»: у Бахмуті точаться бої (фотосвідчення). Радіо Свобода (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  21. ↑ Коли «солдати плачуть»: як жителі Снігурівки зустрічали ЗСУ (фотосвідчення). Радіо Свобода (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  22. ↑ Села на березі Інгульця рахують збитки і втрати від затоплення, - репортаж. espreso.tv (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  23. ↑ Все победители премии Оскар-2016 (сводная таблица). Интерфакс-Украина (рос.). Процитовано 31 липня 2023.
  24. ↑ Andriy Dubchak | Cinematographer. IMDb (амер.). Процитовано 31 липня 2023.
  25. ↑ Ukraine under Attack: 72 Hours in the Presidential Office Part 1 - NHK Documentary | NHK WORLD-JAPAN On Demand (англ.), процитовано 31 липня 2023
  26. ↑ Свобода, Радіо (19 березня 2019). Проект Радіо Свобода #2019Frontline вийшов до фіналу European Digital Media Awards. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  27. ↑ startphotocontest.com. LifePressPhoto — International Salon of reporter photography 2023 - результати. press.ukrfoto.org. Процитовано 31 липня 2023.
  28. ↑ Указ Президента України від 6 червня 2022 року № 394/2022 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня журналіста»
  29. ↑ Andriy Dubchak - Ukraine. Fritt Ord (англ.). Процитовано 31 липня 2023.
  30. ↑ Дубчак, Логвиненко, Сидоренко – фіналісти Премії Ґонґадзе-2023. Премія імені Георгія Ґонґадзе (укр.). 11 квітня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
  31. ↑ «13 ракурсів війни» – фотовиставка, присвячена захисникам і захисницям України. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  32. ↑ Виставка "Ukraine Now: Darkness vs Light. Children Dream about Peace": UAPP. ukrainianphotographers.com. Процитовано 31 липня 2023.
  33. ↑ Дорошенко, Костянтин (31 травня 2022). Колишній "Російський дім" у Давосі став місцем свідоцтв про злочини проти людяності. suspilne.media. Процитовано 31 липня 2023.
  34. ↑ Виставка «Дім російських воєнних злочинів» відкрилась в НАТО. nato.int. 6 липня 2022. Процитовано 31 липня 2023.
  35. ↑ Російські воєнні злочини. Фонд Віктора Пінчука відкрив виставку в Українському інституті Америки в Нью-Йорку. life.nv.ua (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  36. ↑ Фонд Віктора Пінчука відкрив виставку Russian War Crimes у Лондоні. Інтерфакс-Україна (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  37. ↑ https://www.the-village.com.ua/users/1215889 (15 липня 2022). Фото. Pinchuk Art Centre відновлює роботу й відкриває виставку про російські воєнні злочини. The Village Україна. Процитовано 31 липня 2023.
  38. ↑ Ukrainian Photographers. Процитовано 31 липня 2023.
  39. ↑ Ukrainian Photographers. Процитовано 31 липня 2023.
  40. ↑ Ukrainian Photographers. The exhibition «They Fight for Us too» continues its journey through European cities. instagram.com. Процитовано 31 липня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дубчак_Андрій_Іванович&oldid=42162375