Дудко Тарас Миколайович
| Дудко Тарас Миколайович | |
|---|---|
| Народився |
6 квітня 1940 Київ |
| Помер |
3 січня 2021 (80 років) Москва |
| Діяльність | психіатр |
| Alma mater | Київський медичний інститут, Київський університет |
| Науковий ступінь | Доктор медичних наук |
| Нагороди |
 |
Дудко́ Тарас Миколайович (6 квітня 1940, Київ - 3 січня 2021, Москва) — лікар-психіатр, нарколог, публіцист-видавець.
Життєпис[ред. | ред. код]
Син Миколи, брат Олександра Дудків, племінник Олександра Довженка. Доктор медичних наук (2003). Академік Російської академії природничих наук.
Закінчив Київський медичний інститут (1963) і філософський факультет Київського університету (1968).
Від 1964 — працював у медичних НДІ та лікарнях м. Москви. Разом зі своїм братом збирав особисті речі й творчі матеріали Олександра Довженка, уточнював його біографічні дані.
В 1985 році, за сфабрикованою кримінальною справою був засуджений до дев'яти років ув'язнення, відбув 7 років і 4 місяці. Від 1994 — завідувач відділу НДІ наркології, від 2004 — директор Інституту реабілітації ННЦ наркології. Фундатор нового наукового напряму — реабітологія і реабілітація наркологічно хворих і осіб з патологічним гемблінгом.
У 1995 році заснував Центр медичної реабілітації і корекції особистості та Медичий лікувальної-реабілітації фонд ім. І. Стрільчука.
Був засновником і меценатом незалежного видання українців РФ "Провісник: Довженківський літературно-художній науково-популярний і громадсько-політичний альманах".
В першій українській громадській організації на території сучасної Росії, товаристві шанувальників української культури «Славутич» (Москва), був заступником голови товариства, де працював поруч з космонавтом-українцем Павлом Поповичем, який займав посаду президента товариства[1].
У 2007 році, за активну громадську діяльність, був нагороджений українським орденом «За заслуги» ІІІ ст.
В 2012 році, Т. Дудко був обраний головою Об’єднання українців Росії і не зважаючи на наперед визначений результат, вступив в нерівну боротьбу зі своїми опонентами за збереження організації.
У 2018 році Дудко увійшов в число засновників нової української організації в Росії "Український конгрес", реєстрації якій, російська юстиція відмовила шість разів.
Брав активну участь у світовому українському русі, був учасником Всесвітніх форумів українців, IX, X, XI Світових Конгресів Українців, нагороджений вищою нагородою Світового Конґресу Українців медаллю святого Володимира.
Нагороди[ред. | ред. код]
Орден «За заслуги» 3-го ступеню (2007).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В Росії помер один з лідерів української громади. 09.01.2021, 17:53. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 9 січня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- В Росії помер один з лідерів української громади /Український погляд, 09.01.2021/ [Архівовано 9 січня 2021 у Wayback Machine.]
- У Москві поховали видатного українця – доктора Тараса Дудка /Радіо Свобода, 08.01.2021/ [Архівовано 8 січня 2021 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- М. Г. Железняк Дудко Тарас Миколайович Енциклопедія сучасної України. — Т. 8. — Київ, 2008., стор. 511
