Думи мої, думи мої (1847)
| Думи мої, думи мої | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | вірш | |||
| Форма | вірш[d] | |||
| Автор | Тарас Шевченко | |||
| Мова | українська | |||
| Написано | 1847 | |||
| Опубліковано | 1867 | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
«Думи мої, думи мої / Ви мої єдині…» — вірш Тараса Шевченка 1847 року, що алюзійно перегукується з програмовою елегією «Думи мої, думи мої, / Лихо мені з вами!» 1840 року, якою поет відкрив свою першу збірку «Кобзар» (1840).
Історія написання та публікація[ред. | ред. код]
Чорновий автограф вірша потрапив до альбому Шевченка 1846—1850 років, що нині зберігається, як чистові автографи, в Інституті літератури ім. Т. Шевченка[1]. Зберіглося два чистові автографи вірша, один увійшов до «Малої книжки»[2], а другий — до «Більшої книжки»[3][4].
Автографи не датовано. Вірш датується за місцем чорнового автографа в альбомі Шевченка 1846—1850 роками, в якому записано також чорнові автографи поезій «Дурні та гордії ми люди…», «Готово! Парус розпустили…», «За сонцем хмаронька пливе…», «Ми восени таки похожі…», уривки інших творів періоду Аральської експедиції, а також за часом зимівлі Аральської експедиції 1848—1849 років на острові Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848 року, Косарал[4].
Первісний автограф в альбомі Шевченка 1846—1850 років зроблено чорнилом (рядки 1 — 4 на сторінці 47, рядки 5 — 12 на сторінці 37) і олівцем (рядки 13 — 16 на сторінці 37). Текст записано в різних місцях альбому, значну частину слів не дописано, слово «киргизами» позначено лише першою літерою «к», слово «Уралом» — літерами «Ура». З цього чорнового автографа Шевченко, повернувшись з Аральської експедиції до Оренбурга, наприкінці 1849 року (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня), переписав вірш з деякими виправленнями до «Малої книжки» — першим у першому ж зшитку за 1846—1847 роки, без номера, як заспів до всієї невольничої поезії. Рядок 9 («З к за Ура», тобто «З к[иргизами] за Ура[лом]») переписано: «З к. . . . убо…..» (тобто «З к[иргизами] убо[гими]»). Окремі виправлення поет вніс сюди й згодом, найімовірніше 1857 року, наприкінці свого перебування на засланні в Новопетровському укріпленні, зокрема, дописав слова, позначені крапками («к………. убо…..»): «киргизами убогими». 21 лютого 1858 року, перебуваючи в Нижньому Новгороді, Шевченко переписав твір з незначними виправленнями з «Малої книжки» до «Більшої книжки», текст якої остаточний. Час занесення вірша до «Більшої книжки» визначається за записом у щоденнику поета 21 лютого 1858 року: «Начал переписывать свою поэзию для печати, писанную с 1847 года по 1858 год». Цей запис стосується передовсім вірша «Думи мої, думи мої…», записаного на першій сторінці «Більшої книжки»[4].
Вперше надруковано за «Більшою книжкою» у виданнях: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» 1867 року[5] і «Поезії Тараса Шевченка» того ж року[6][4].
Жанр, композиція[ред. | ред. код]
Вірш являє собою ліричний монолог, мініатюру-рефлексію, що складається з 16 рядків і має кільцеподібну композицію, — кільце апострóфи охоплює два перших та останній катрени. У наспівну інтонацію вірша, що утворюється ритмічною симетрією, а також динамікою слів на позначення дії («не кидайте», «прилітайте», «прилітайте ж»), вноситься елемент розмовної, завдяки міжстрофовому перенесенню між другим і третім чотиривіршами («У степ погуляти // З киргизами убогими»). Завдяки такому подовженню катрена на ще один рядок, образ «киргизів» наголошується як центральний і виступає персоніфікацією вільного народу, який затято чинить опір імперській колонізації: «на волі // Ще моляться Богу»[7].
Ліричний зміст[ред. | ред. код]
Вірш починає невільницьку поезію подібно до того, як однойменний твір 1839 року відкриває «Кобзар» 1840 року. Однак у петербурзький період Шевченко посилав свої «думи-квіти» в Україну, сподіваючись, що вона їх привітає, тепер же «діти-думи» й слова, навпаки, «прилітають» до нього з України, «Із-за Дніпра широкого» і радують самотню душу поета. Мотив творчості як єдиної розради на засланні породжений гострим відчуттям самотності й забутості під час перебування в експедиції, де Шевченко глибоко страждав, марно очікуючи листів. Він навіть зобразив себе в дорожньому альбомі у вигляді античного вісника богів Меркурія — з дорожнім посохом та сумкою листоноші — нібито сам собі доставляючи листи.[7]. Образ «уже вбогих» (наслідок колонізації), та ще вільних «киргизів» (так у той час іноді називали казахів) є для Шевченка втіленням свободи, моральною опорою; саме їм він, як випливає із тексту, присвячує свої нові думи. Попри сумовиту тональність, твір виражає переконаність поета в тому, що й у неволі поезія, творчість залишаються змістом і метою його життя. Епітетами на означення дум-поезій — «мої єдині», «сизокрилі / Мої голуб'ята», «мої любі» поет емоційно звертається до свого творчого дару, благаючи не покинути його «при лихій годині». У підтексті монологу — страх перед загрозою духовного й творчого згасання, втрати натхнення як наслідку постійного приниження й офіційної заборони писати й малювати[7][8].
«Це була його внутрішня потреба, яка над ним панувала і навіть у найтяжчому душевному стані могла врятувати від розпачу, дати розраду, допомагала хоч подумки визволитися з гнітючої реальності, переносила в світ дорогих виплеканих дум. ... Тому поезія заслання не є чимось тематично чи естетично відособленим від усієї попередньої Шевченкової творчості, а є її органічним продовженням; Шевченко розкривається в ній у тих самих якостях, що й раніше, — але це не самоповторення, а, сказати б, постійне і нескінченне доростання до самого себе; це невичерпність генія» — академік Дзюба І. М.[9]
Мистецькі інтерпретації[ред. | ред. код]
- Новою варіацією мотивів вірша стала поезія Шевченка «Не для людей, тієї слави», написана 1848 року на Косаралі.
- Вірш покладено на музику композитором В. І. Зарембою.
- Існує народна пісня на слова вірша.
- У 1977 році український авангардний та постмодерний композитор Валентин Сильвестров написав хоровий твір "Cantata", у який використовує слова із вірша "Думи".
- Дует Артем Пивоваров х Надія Дорофєєва записали пісню "Думи" на слова Тараса Шевченка YouTube
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 108, с. 47 і 37
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 71, с. 1
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 67, с. 1
- ↑ а б в г «Думи мої, думи мої» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 118; 620.] litopys.org.ua Процитовано 27 травня
- ↑ «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова». — СПб., 1867. — С. 323
- ↑ «Поезії Тараса Шевченка». — Львів, 1867. — Т. 2. — С. 218
- ↑ а б в Шевченківська енциклопедія. shron3.chtyvo.org.ua Процитовано 27 травня 2023
- ↑ «Думи мої, думи мої» [Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1976. — Т. 1. — С. 180-204.] izbornyk.org.ua Процитовано 27 травня 2023
- ↑ Дзюба І. М. Поезія періоду заслання // Тарас Шевченко. Життя і творчість. — К., 2008 — с.426-427.
Джерела[ред. | ред. код]
- Зайцев П. І. Життя Тараса Шевченка . Нью-Йорк — Париж — Мюнхен, 1955. — с. 264.
- Ненадкевич Є. О. З творчої лабораторії Т. Г. Шевченка.— К., 1959.
- Шевченківська енциклопедія: в 6 т. — Т. 2 / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка ; редкол. : М. Г. Жулинський (гол.) [та ін.]. — К., 2015. — с. 438—439.
- Шевченківський словник. Том перший. — К., 1976 — с. 200—201.
.png)