Дунець Василь Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дунець Василь Васильович
Народився 20 серпня 1934(1934-08-20)
Помер 26 листопада 1982(1982-11-26) (48 років)
Ташкент, Узбецька РСР, СРСР
·жовтяниця
Поховання Лук'янівське військове кладовище
Країна  СРСР
Діяльність військовослужбовець, розвідник
Учасник Війна в Афганістані 1979—1989
Військове звання генерал-майор
Партія КПРС
Нагороди
орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» медаль «За бездоганну службу» медаль «За бездоганну службу» III ступеня Орден Червоного Прапора (Афганістан)

Василь Васильович Дунець (20 серпня 1934 — 26 листопада 1982, Ташкент, Узбецька РСР, СРСР — радянський військовик, генерал-майор, учасник Афганської війни.

Біографія[ред. | ред. код]

Василь Дунець народився 20 серпня 1934 року.

До 1980 року полковник Василь Васильович Дунець служив начальником розвідувального відділу 40-ї армії — обмеженого контингенту радянських військ в Демократичній Республіці Афганістан[1]. Під його керівництвом здійснювалися розвідувальні операції біля республіки. Так, восени 1980 року Дунець контролював перекриття шляхів відходу бунтівникам із міста Герата у напрямку Ірану[2].

Незабаром Дунцю було присвоєно військове звання генерал-майора, він був призначений на посаду начальника військової розвідки Туркестанського військового округу. За обов'язком своєї служби продовжував контролювати ситуацію в Афганістані, неодноразово виїжджав у відрядження до республіки[3].

У 1982 році генерал-майор Василь Васильович Дунець важко захворів на вірусний гепатит («жовтуха»). Через пізно розпочате лікування він помер у військовому госпіталі через два дні після госпіталізації. За версією його дружини, генерал був навмисне отруєний[3].

Дунець був похований на Лук'янівському військовому цвинтарі Києва. У пам'ятні дати Афганської війни на могилі генерала збираються ветерани військової розвідки, які служили під його керівництвом[3].

Був нагороджений орденами Червоної Зірки і «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня та багатьма медалями.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Елена Челышева (22.02.2011). Война востока и запада. Аргументы недели (рос.). Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
  2. ↑ С. В. Козлов Спецназ ГРУ. Пятьдесят лет истории, двадцать лет войны (рос.)
  3. ↑ а б в И. Ю.  Стодеревский. Записки офицера спецназа ГРУ о героях Афганской войны. Десантура.ру. (рос.). Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 6 січня 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дунець_Василь_Васильович&oldid=39424964