Дутчак Владислав Васильович
| Владислав Дутчак Владислав Васильович Дутчак | ||
|---|---|---|
 Молодший лейтенант | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
30 червня 1975 (48 років) Жовті Води, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | Доцент | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Національна гвардія | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Владислав Васильович Дутчак (позивний — Доцент; 30 червня 1975, м. Жовті Води, Дніпропетровська область) — український педагог, історик, військовослужбовець, Молодший лейтенант бригад «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Кандидат філософських наук (2005). Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022).
Життєпис[ред. | ред. код]
Владислав Дутчак народився 30 червня 1975 року у місті Жовтих Водах на Дніпропетровщині.
Працював викладачем у інституті «Стратегія».
Співпрацював з «Національним корпусом». У 2017 році Микола Кравченко («Крук») запросив його читати лекції з військової історії України та світу для особового складу «Азову». 2021 року підписав контракт із тоді ще полком; продовжив читати лекції.
У травні 2022 року потрапив у російський полон після виходу українських захисників із «Азовсталі» у Маріуполі. Тоді російські пропагандисти в нього запитали, чи брав він участь у бойових діях, Владислав Дутчак відповів так:
|
Безпосередньо ні, тому що я відповідаю за гуманітарну складову. Я читаю лекції для особового складу. Позивний мій «Доцент». Це були лекції по військовій історії світу, а також по військовій історії України. Це була гуманітарна підготовка і налаштування солдата, особового складу до критичного мислення. | 
|
21 вересня 2022 року звільнений з російського полону[1] .
Нагороди[ред. | ред. код]
- ордена «За мужність» III ступеня (13 жовтня 2022) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, бездоганне служіння Українському народові, вірність військовій присязі[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Повний список 215 захисників України, звільнених за обміном. Новинарня. 22 вересня 2022. Процитовано 22 вересня 2022.
- ↑ Указ Президента України від 13 жовтня 2022 року № 695/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- «Азовець» Владислав Дутчак: Росіяни самі зробили з українців націоналістів // РБК-Україна. — 2022. — 27 жовтня.
- Д. Вишневський. Кого звільнили з полону: історії медиків, операторів, істориків // KP.ua. — 2022. — 22 вересня.
- Т. Потоцька. Двох жовтоводців з полку «Азов» звільнено з полону // Жовті Води.City. — 2022. — 22 вересня.
- «Азовець» Владислав Дутчак з Жовтих Вод. Його позивний Доцент, він вчив солдат критичному мисленню // Жовті Води.City. — 2022. — 31 травня.
- І. Сітнікова. російські пропагандисти намагалися спровокувати полоненого «азовця» в інтерв'ю. Ось що він відповів // hromadske. — 2022. — 29 травня.
Посилання[ред. | ред. код]
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Вижив в Оленівці: азовець «Доцент» про Азовсталь, полон, вимоги путіна та «нациків» з Донецька на YouTube // Yanina Sokolova. — 2022. — 1 листопада. |
|
|
Азовець Владислав Дутчак: Росіяни самі зробили з українців націоналістів на YouTube // РБК-Україна. — 2022. |
- Дутчак Владислав Васильович // Науковці України.
- Владислав Дутчак // Чтиво
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |