Дятел-смоктун жовточеревий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дятел-смоктун жовточеревий
Самець
Самець
Самиця
Самиця
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Дятлоподібні (Piciformes)
Родина: Дятлові (Picidae)
Рід: Дятел-смоктун (Sphyrapicus)
Вид: Дятел-смоктун жовточеревий
Sphyrapicus varius
(Linnaeus, 1766)
Ареал Sphyrapicus varius
Ареал Sphyrapicus varius
Синоніми
Picus varius
Посилання
Вікісховище: Sphyrapicus varius
Віківиди: Sphyrapicus varius
МСОП: 22680868
Fossilworks: 369285

Дятел-смоктун жовточеревий[2] (Sphyrapicus varius) — середнього розміру північноамериканський дятел роду дятел-смоктун (Sphyrapicus) родини дятлових (Picidae).

Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]

Довжина тіла 19–21 см; вага — 35–62 г. Спина чорна з білими плямками, на крилах виразна біла поздовжна смуга, на грудях чорний «фартушок», на боках, збоку шиї та на тулубі пера жовтуваті та білі, з сірим узором. На голові у дорослих самців і в більшості також самок червона шапочка, з тим що у самців ще й червоне горло, а в самок воно світле, у той час як молодь не має червоних ознак, ці місця або чорні, або жовтуваті.

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений доволі широко як територіально (на більшій частині Північної Америки), так і кількісно, хоча й дещо зменшується. На півночі його ареал поширюється від Аляски до Ньюфаундленда. Його нема лише в західних штатах, де його нішу займає дятел-смоктун білочеревий (Sphyrapicus nuchalis). На зиму мігрує до південних штатів, Мексики, Центральної Америки та на Кариби. Населяють переважно листяні ліси, особливо часто осикові гаї, але можуть живитись і на хвойних, і особливо на фруктових деревах.

Живлення і поведінка[ред. | ред. код]

Видовбує, чи радше вирізає невеликі отвори у корі та камбії дерев, часто акуратними рядками, і підготувавши собі такі харчові точки на кількох деревах, облітає їх, раз-у-раз спиваючи сік, по мірі наповнення ним отворів. У крайньому разі це призводить навіть до загибелі дерев, хоча переважно їхня шкода лише локальна. У деяких місцях дятлів-смоктунів вважають шкідниками. Також живиться комахами, ягодами і іншими плодами, особливо взимку, коли сокорух обмежений або відсутній.[3]

Молодий дятел-смоктун робить отвори на гілках тополі, з яких п'є сік

Посилання[ред. | ред. код]