Дятлов Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дятлов Олександр Іванович
Народився 28 серпня 1910(1910-08-28)
Лівенка, Бірюцький повіт, Воронезька губернія, Російська імперія
Помер 27 квітня 1948(1948-04-27) (37 років)
Ялта, Кримська область, РРФСР, СРСР
Країна  СРСР
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання старший лейтенант
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки орден Слави III. ступеня медаль «За відвагу»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дятлов.

Дятлов Олександр Іванович (28 квітня 1910 — 27 квітня 1948[1]) — учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Лівенка нині Красногвардійського району Бєлгородської області.

В Червоній Армії з 1941 року.

Командир кулеметного відділення 93-го гвардійського стрілецького полку. Довгий час командував кулеметною обслугою, потім взводом, будучи в сержантському званні (гвардії старший сержант). Наприкінці війни призначений командиром кулеметної роти. 1945 року отримав звання старшого лейтенанта.

15 липня 1944 в бою за м. Опочка в числі перших подолав річку, гранатою знищив кулеметну обслугу противника. За цей бій був нагороджений медаллю Героя Радянського Союзу 24 березня 1945 року.

Звання отримав в один день з командиром батареї Іваном Третьяком (пізніше генералом армії), який присвятив у своїх мемуарах Олександру Дятлову главу[2]. Третьяков згадує:

Тактика дій кулеметних розрахунків була відпрацьована під керівництвом Дятлова, що став командиром підрозділу, досконально. Вогонь вони відкривали тільки з гранично близької дистанції. Підпускали ланцюги атакуючого супротивника до 100-80-70 метрів і з цієї відстані знищували напевно. Відступати вже було нікому.
Оригінальний текст (рос.)
Тактика действий пулеметных расчетов была отработана под руководством Дятлова, ставшего командиром подразделения, досконально. Огонь они открывали только с предельно близкой дистанции. Подпускали цепи атакующего противника до 100–80–70 метров и с этого расстояния уничтожали наверняка. Отступать уже было некому.

У 1945 через поранення демобілізований. Повернувся на батьківщину.

Олександр Дятлов помер у квітні 1948 року, похований в Ялті на госпітальному кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, Вітчизняної війни 2 ступеня, Червоної Зірки, Слави 3 ст., медалями.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Кримський некрополь[недоступне посилання з липня 2019]
  2. ↑ Глава 11. И что положено кому... Архів оригіналу за 31 липня 2008. Процитовано 8 травня 2010.

Література[ред. | ред. код]

  • Герои-белгородцы. 2-е изд., доп. Воронеж, 1972. / стр.75-76.

Посилання[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дятлов_Олександр_Іванович&oldid=41698762