Дяченко Олександр Ілліч
| Дяченко Олександр Ілліч | |
|---|---|
| Народився |
10 січня 1956 (68 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | скульптор |
| Галузь | скульптура[1] |
| Alma mater | Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1979) |
| Вчителі | Мисько Еммануїл Петрович |
| Знання мов | українська[1] |
| Членство | Спілка радянських художників України |
| Батько | Дяченко Ілля Олександрович |
| Мати | Дяченко Валентина Олексіївна |
| Брати, сестри | Дяченко-Цах Оксана Іллівна |
Олександр Ілліч Дяче́нко (нар. 10 січня 1956, Київ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1987 року. Син художників Валентини та Іллі Дяченків, брат графіка Оксани Дяченко-Цах.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 10 січня 1956 року в місті Києві (нині Україна). 1979 рокузакінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, де навчався в майстерні Емануїла Миська. Живе у Києві, в будинку на проспекті Любомира Гузара, № 12[2].
Творчість[ред. | ред. код]
Працює у галязях станкової та монументальної скульптури, віддаючи перевагу шамоту. Серед робіт:
- станкова скульптура
- «Мовчання. Пієта по ненародженим» (1987);
- «Сон» (1987);
- «Купальниця» (1987);
- «Пантоміма на тему любові» (1988);
- «Кокон» (1988);
- «Перевернутий глечик» (1989);
- «Композиція з гострими кутами» (1989);
- «Повернення блудного сина» (1992);
- «Вагітна» (1993);
- «Піраміда» (1999).
- монументальні роботи
- фонтан у операційному залі Національного банку України (1995);
- надгробний пам'ятник на могилі Миколи Амосова в Києві на Байковому кладовищі (2003, у співавторстві).
Брав участь в реконструкції пам'ятника княгині Ользі у Києві (автор фігури Андрія Первозванного).
Учасник республіканських, всесоюзних, міжнарожних мистецьких виставок і скульптурних пленерів з 1980 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1988 році, Чернігові у 2000 році. У 1987 році отримав 2-гу премію на Всесоюзній виставці «Молодість країни» та у 1991 році — 1-шу премію на бієнале «Відродження» у Львові.
Окремі роботи зберігаються у Запорізькому, Хмельницькому художніх музеях.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Дяченко Олександр Ілліч / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 47.
Література[ред. | ред. код]
- Я. О. Хоменко. Дяченко Олександр Ілліч // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.
|
