Діагрид
.jpg)
Діагрид (англ. diagrid – діагонально-перетинчата сітка) — концепція стійкого каркасу, виконаного з діагонально взаєморозміщених металевих, бетонних або дерев'яних балок, який використовується при будівництві будівель і дахів.[1] Подібних підхід є економним щодо використання конструкційної сталі, ніж звичайний сталевий каркас — наприклад, Вежа Херст у Нью-Йорку, розроблена Норманом Фостером, використовує на 21 відсоток менше сталі, ніж у стандартній конструкції.[2] Діагрид позбавляє потреби в колонах як при горизонтально-направлених балках і може використовуватися для виготовлення великих просторових покрівельних просторів без колон.[3] Інша знакова споруда, спроектована Фостером, 30 Сент-Мері Сокира, у Лондоні, Велика Британія, відома як "Корнішон", також використовує систему діагриду. Один із перших авторів конструктивізму p з використанням діагриду та гіперболоїдних конструкцій на теренах України та Росії за словами англійського архітектора Яна Річі[en] вважають Шухова Володимира Григоровича.
Будинки, що використовують діагрид[ред. | ред. код]
- Вежа Шухова в Полібіно, Полібіно, Росія (1896)
- Ротонда Шухова на Всеросійській виставці, Нижній Новгород, Росія (1896)
- Вежа Шухова, Москва, Росія
- Вежа Херст, Нью-Йорк, США
- 30 St Mary Axe, Лондон, Англія
- Штаб-квартира відеоспостереження, Пекін, Китай
- Лук, Калгарі, Канада
- Центральна бібліотека Сіетла, Сіетл, США
- Capital Gate, Абу-Дабі, Об'єднані Арабські Емірати
- Штаб-квартира Aldar, Абу-Дабі, Об'єднані Арабські Емірати
- Міжнародний фінансовий центр Гуанчжоу, Гуанчжоу, Китай
- Великий суд королеви Єлизавети II у Британському музеї, Лондон, Англія
- Купол Нагоя, Нагоя, Японія
- Оглядова вежа Коркеасаарі [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Гельсінкі, Фінляндія
- Вежа Вестхафен, Франкфурт, Німеччина
- MyZeil, Франкфурт, Німеччина
- Кристал, Копенгаген, Данія
- Ботанічний сад Шанхай [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.], Шанхай, Китай
- Паунсдорфський центр [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.], Лейпциг, Німеччина
- Водний центр узбережжя [Архівовано 20 січня 2018 у Wayback Machine.], Капіті, Нова Зеландія
- Південно-Австралійський інститут охорони здоров'я та медичних досліджень [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.], Аделаїда, Австралія
- Відправлення зал на залізничному вокзалі Кінгс Крос, Лондон, Англія
- Будинок об’єднаних металургійних підприємств [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.], Пітсбург, США
- Вежа Торнадо, Доха, Катар
- One Shelley Street [Архівовано 6 лютого 2018 у Wayback Machine.], Сідней, Австралія
- Транспортна розв'язка [Архівовано 14 вересня 2017 у Wayback Machine.] в Технологічному інституті Манукау, Отара, Нова Зеландія
- Центр живої планети WWF [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.], Вокінг, Англія
- Набережна Ньюфаундленда, Лондон, Англія
- Колишній Банко де Лондрес. Місто Росаріо, провінція Санта-Фе, Аргентина
- Lotte World Tower, Сеул, Республіка Корея
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ian Volner (5 жовтня 2011). Dissecting Diagrid. Architect. American Institute of Architects. Архів оригіналу за 19 листопада 2011.
- ↑ David W. Dunlap (7 жовтня 2004). Hearst Tower Echoes Trade Center Plan. The New York Times. Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 1 грудня 2015.
- ↑ Terri Meyer Boake (23 січня 2014). Diagrid Structures: Systems, Connections, Details. Birkhäuser. с. 13–. ISBN 978-3-03821-482-3.