Діброва Іван Пилипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Пилипович Діброва
Народження 26 вересня 1914(1914-09-26)
Копані, Мелітопольський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Смерть 11 жовтня 1979(1979-10-11) (65 років)
Саратов, РРФСР, СРСР
Поховання Єлшанське кладовище
Національність українець
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ  артилерія / РВСП
Роки служби 1936—1964
Партія ВКП(б)
Звання  Генерал-майор
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного Прапора
Орден Суворова III степеняОрден Олександра НевськогоОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»


Іва́н Пили́пович Дібро́ва (1914—1979) — радянський воєначальник, генерал-майор артилерії (07.05.1960).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у селі Копані, нині Оріхівського району Запорізької області. У 1932 році закінчив школу ФЗУ, у 1934 році — дворічні учительські курси, у 1935 році — два курси Дніпропетровського університету.

У лавах РСЧА з 1 жовтня 1936 року. Закінчив 1-ше Ленінградське артилерійське училище.

Учасник німецько-радянської війни з вересня 1941 року: командир взводу, командир батареї, начальник штабу 6-го окремого гвардійського мінометного дивізіону, командир 21-го гвардійського мінометного полку, командир 4-го гвардійського мінометного полку. Воював на Західному, Донському, Південно-Західному і 4-му Українському фронтах. Член ВКП(б) з 1942 року.

Після закінчення війни продовжив військову службу: начальник штабу гвардійської мінометної дивізії, помічник начальника Рязанського артилерійського училища зі стройової частини, командир ракетного полку, заступник командира 73-ї інженерної бригади РВГК. З 10 грудня 1956 року — командир 73-ї інженерної бригади РВГК, а після її переформування з 1959 по 1961 роки — командир 44-ї ракетної дивізії.

З 27 липня 1961 по 21 жовтня 1964 року — начальник Саратовського артилерійського технічного училища (з червня 1963 року — Саратовського вищого командно-інженерного училища).

У жовтні 1964 року генерал-майор артилерії І. П. Діброва вийшов у запас. Мешкав у Саратові, де й помер. Похований на Єлшанському кладовищі[1].

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений чотирма орденами Червоного Прапора (15.03.1943, 19.02.1945, 10.06.1945, 30.12.1956), орденами Суворова 3-го ступеня (11.06.1945), Олександра Невського (13.09.1943), Вітчизняної війни 1-го ступеня (21.10.1943), двічі Червоної Зірки (17.12.1941, 19.11.1951) і медалями, у тому числі «За бойові заслуги» (06.11.1945).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ [Сайт Московської міської організації ветеранів РВСП. (рос.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 23 квітня 2020. Сайт Московської міської організації ветеранів РВСП. (рос.)]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Діброва_Іван_Пилипович&oldid=34879838