Дідковський Віталій Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дідковський Віталій Семенович
Народився 7 квітня 1947(1947-04-07) (77 років)
Іванків
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність винахідник, науковець
Alma mater Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Науковий ступінь доктор технічних наук
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки
Заслужений працівник освіти України
Заслужений працівник освіти України
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Грамота Верховної Ради України
Грамота Верховної Ради України

Віта́лій Семе́нович Дідко́вський (нар. 7 квітня 1947) — український науковець-акустик, доктор технічних наук, професор. Заслужений працівник освіти України (1998), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2009), нагороджений Грамотою Голови Верховної Ради України (2004), нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2012).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1947 року в смт. Іванків Київської області. 1971-го з відзнакою закінчив Київський політехнічний інститут (КПІ), 1976 року захистив кандидатську дисертацію, докторську — 1986.

Від 1987 року — завідувач кафедри акустики та акустоелектроніки КПІ, протягом 1988—1990 років — проректор по міжнародним зв'язкам. З 1989 року — професор.

Напрямок наукової діяльності пов'язаний з розвитком теорії коливань складних систем, також досідження проблем акустичної екології. Створив наукову школу — в царині архітектурної та будівельної акустики.

Розробив та запровадив в навчальні плани курси:

  • «Акустична екологія»
  • «Прикладна механіка»
  • «Шум і вібрація».

Написав перший в Україні підручник «Шуми і вібрація», пройшов друге видання. Започаткував підготовку в Україні фахівців у галузі медичних акустичних й біоакустичних приладів.

Під його керівництвом захищено 5 докторських (зокрема професора Володимира Карачуна) та 17 кандидатських дисертацій.

Член експертної ради з енергетики та електроніки МОН України, Нью-Йоркської академії наук.

Очолював колектив, котрий від 1996 року виконував науково-дослідні та проектні роботи з озвучення сесій, залів Верховної Ради, КМУ, секретаріату Президента України, Конституційного Суду України, операційної зали НБУ тощо.

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Є автором більш як 300 наукових праць, 20 винаходів, 12 навчальних посібників, 5 монографій, 2 підручників. Серед робіт:

  • «Методика розрахунку динамічних систем», 1992
  • «Теоретичні основи акустики» (1998)
  • «Основи архітектурної та фізіологічної акустики» (2001)
  • «Основи акустичної екології» (2002)
  • «Практикум з акустичної електрики: Навчальний посібник», 2003
  • «Електроакустичні п'єзокерамічні перетворювачі» (2006)
  • «Акустична експертиза каналів речової комунікації» (2008)
  • «Шум і вібрація» (2009)
  • «Фізична акустика» (2009)
  • «Комп'ютерна обробка акустичних сигналів» (2010), усі у співавторстві
  • «Акустична експертиза та корекція комунікаційних каналів», співавтори А. Продеус та М. Дідковська
  • «Широкосмугові електроакустичні тракти медичних приладів», співавтори С. Найда та А. Алексєєнко.

Джерела[ред. | ред. код]