Ділан Гартлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ділан Гартлі
Загальна інформація
Громадянство  Нова Зеландія
 Велика Британія
Народження 24 березня 1986(1986-03-24) (38 років)
Роторуа, Бей оф Пленті, Нова Зеландія
Зріст 185 см
Вага 113 кг
Alma mater Rotorua Boys' High Schoold і Beacon Academyd
Спорт
Країна  Англія
Вид спорту регбі-15[1]
Команда Збірна Англії з регбі, Worcester Warriorsd і Northampton Saintsd
Участь і здобутки
CMNS: Ділан Гартлі у Вікісховищі

Ділан Майкл Гартлі (англ. Dylan Michael Hartley; нар. 24 березня 1986(19860324), Роторуа, Нова Зеландія) — англійський професійний регбіст новозеландського походження. Виступав за збірну Англії, де з 2016 року обіймав посаду капітана, та «Нортгемптон Сейнтс» на позиції гукера. Сумно відомий своїми витівками на полі — гравця неодноразово усували за брудну гру чи неспортивну поведінку, що зрештою коштувало йому місця у складі збірної на домашньому чемпіонаті світу.

У складі клубу та збірної Гартлі досяг безлічі успіхів: за свою кар'єру став чемпіоном Англії, дворазовим володарем Англо-валлійського кубка та Кубка виклику, а також триразовим володарем Кубка шести націй. Крім того, йому належить рекорд за кількістю матчів за національну збірну на позиції гукера[2].

Дитинство та молодіжна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився у новозеландському місті Роторуа. У дитинстві почав грати в регбі за шкільну команду, а ставши професійним гравцем, потрапив до її Зали слави. У 2002 році закінчив навчальний заклад, попутно вигравши чемпіонат країни серед шкіл; його партнерами були інші майбутні зірки: Ліам Мессам[en] і Келлі Гаїмона[en]. Відразу після цього Ділан переїхав до родичів в англійське місто Кроуборо, де він, який на той час виступав на позиції пропа, продовжив удосконалювати свої навички, виступаючи за однойменний аматорський клуб[3].

В Англії Ділан прийняв місцеве громадянство й у 2004—2005 роках отримав виклики до молодіжних збірних країн, де його гра привернула увагу «Вустер Ворріорз». У 2004 році потрапив до академії клубу, проте в основному складі зіграв лише один раз проти «Лідс Тайкс» у Європейському кубку виклику[3]. У 2005 році змінив позицію на гукера, а потім підписав контракт з «Нортгемптон Сейнтс»[4].

Професійна кар'єра[ред. | ред. код]

«Нортгемптон Сейнтс»[ред. | ред. код]

Дебютував за клуб у вересні 2005 року в матчі Прем'єр-ліги проти «Лестер Тайгерс»; всього ж у дебютному сезоні він виходив на поле 16 разів, чим відразу ж заробив репутацію наступника незмінного гукера «Святих» Стіва Томпсона[en][5]. На самому початку 2007 року Томпсон отримав важку травму шиї і змушено завершив кар'єру, що дало Ділану можливість стати основним другим номером в клубі[6]. Попри прогрес гравця, клуб за результатами сезону залишив найвищий дивізіон і провів рік у Чемпіоншипі. Проте, за словами самого Гартлі, це був вкрай корисний досвід — нортгемптонська команда не тільки зуміла одразу повернутися в еліту, а й зробила дубль, вигравши Англо-валлійський кубок; крім того, гра в другому за силою змагання країни дозволила команді згуртуватися та вийти на новий рівень[7].

У 2008 році Гартлі в кількох матчах носив капітанську пов'язку, коли Брюс Реяна[en] не міг вийти на поле, а перед початком сезону 2009/2010 отримав призначення постійним капітаном «Святих», і у віці 23 років став наймолодшим регбістом клубу, якому надана така честь[8][9]. У наступні роки Ділан не знизив рівень своїх виступів, так, у сезоні 2010/2011 він зіграв у фіналі Кубка Гейнекен (поразка від «Ленстера» 33:22). Однак у вирішальному матчі плей-офф Прем'єр-ліги через два роки підвів команду — на 41-й хвилині він отримав червону картку за образу на адресу рефері. Ця витівка коштувала «Святим» титулу, оскільки у другому таймі гравці «Лестер Тайгерс» зуміли занести три спроби та здобути перемогу із загальним рахунком 37:17[10].

Капітан «Нортгемптон Сейнтс» Ділан Гартлі виводить команду на поле у матчі з «Гарлеквінс», 2013

Вже наступного сезону регбіст зумів реабілітуватися. «Нортгемптон» зіграв у трьох фіналах, у двох з яких зумів здобути перемоги (над «Сарацинами» у Прем'єр-лізі та «Батом» у Кубку виклику). Наприкінці року Гартлі надійшла вигідна пропозиція від «Монпельє Еро», але той відмовився і замість переїзду до Франції продовжив контракт з клубом ще на три роки[11].

Збірна Англії[ред. | ред. код]

У 2007 році Гартлі зіграв три матчі за «Інгленд Сексонс», другу збірну країни. За рік він дебютував і за основну команду, вийшовши на заміну в тестовому матчі проти «Пасіфік Айлендерс»[12]. Спочатку Ділан не міг закріпитися в основі збірної, оскільки на його позиції виступав досвідчений Лі Мірс, але вже влітку 2009 року головний тренер червоно-білих Мартін Джонсон випустив його у старті на гру проти Аргентини на «Олд Траффорд». Хоча англійці і здобули впевнену перемогу з рахунком 37:15, молодому регбісту було чим себе дорікнути, зокрема, його помилки в обороні призвели до двох штрафних[13].

У наступних двох сезонах Ділан став регулярно з'являтися в основі, і на момент оголошення складу збірної Англії на чемпіонат світу з регбі 2011 в його активі вже було 29 матчів і 5 очок у червоно-білій регбійці[14]. На турнірі Гартлі вийшов на поле чотири рази (тричі на заміну й один раз у стартовому складі), проте вболівальникам він запам'ятався не своєю грою — регбіст двічі привертав увагу таблоїдів: уперше через відвідування барів разом з партнерами по команді Джеймсом Гаскеллом[en] і Крісом Ештоном[en], а потім та ж трійця виявилася замішаною у сексуальному скандалі з однією з працівниць готелю, у якому зупинилися англійці[15][16].

Після турніру тренером червоно-білих став Стюарт Ланкастер[en], який незабаром став виводити зі складу спортсменів, які мали проблеми з дисципліною. Попри те, що Гартлі не перестав грати брудно, він регулярно отримував виклики до збірної. Влітку 2012 року йому довірили капітанську пов'язку на час відсутності Кріса Робшоу, який зламав палець перед фінальним матчем тестового вікна[17]. За наступні три роки Ділан разом зі збірною тричі посідав друге місце на Кубку шести націй. Водночас дисциплінарні проблеми Гартлі не зникли — наприкінці 2014 року він отримав останнє попередження від Ланкастера[18], а за кілька місяців до домашнього чемпіонату світу головний тренер вирішив усунути регбіста від виступу за збірну через неналежну поведінку на полі[19].

Все змінилося після провалу англійців на чемпіонаті світу та призначення головним тренером Едді Джонса. Австралієць відразу ж призначив Гартлі капітаном команди на Кубку шести націй, що викликало неоднозначну реакцію експертів і вболівальників[20]. У 2016 році англійці виграли всі 13 матчів, попутно повернувши собі великий шолом і піднявшись на 2-й рядок світового рейтингу, що переконало Джонса залишити пов'язку у Ділана[21]. Своєю чергою Гартлі став лідером у команді, яка виграла європейський турнір і другий рік поспіль.

Досягнення[ред. | ред. код]

«Нортгемптон Сэйнтс»

Англійська Прем'єр-ліга
  • Переможець: 2013/2014;
  • Фіналіст: 2012/2013.
Англо-валлійський кубок
  • Переможець (2): 2007/2008, 2009/2010;
  • Фіналіст (2): 2011/2012, 2013/2014.
Англійський Чемпіоншип
  • Переможець: 2007/2008.
Євроейський кубок виклику
  • Переможець (2): 2008/2009, 2013/2014.
Кубок Гейнекен
  • Фіналіст: 2010/2011.

Сборная Англии

Кубок шести націй

Стиль гри[ред. | ред. код]

Знаний своєю агресивною манерою гри, яка неодноразово призводила до проблем дисциплінарного характеру, проте тренери молодіжних команд зазначали, що в ранньому віці Ділан утримував свої емоції під контролем, і його агресія йшла лише на користь його виступам[3]. Одна з сильних сторін спортсмена — гра в сутичці, де він завдяки своїм навичкам, фізичній силі та вазі майстерно виконує обов'язки гукера, доставляючи м'яч до задньої лінії[22][23]. Інша перевага Гартлі — лідерські якості, які забезпечили йому капітанську пов'язку в клубі та збірній[24].

Проте після призначення його капітаном багато експертів засумнівалися в якості гри Ділана. Експерти закидали йому погану форму, а також назвали його виступи середніми навіть за мірками національного чемпіонату[25]. Крім того, багато фахівців висловилися за гравця «Сарацинів» Джеймі Джорджа як кращу кандидатуру на позиції другого номера збірної, оскільки той не поступається, а за деякими компонентами і перевершує Гартлі[26].

Проблеми з дисципліною[ред. | ред. код]

Вся професійна кар'єра регбіста була затьмарена безліччю дискваліфікацій. Загалом з 2007 року його було відсторонено на 60 тижнів з наступних причин[27]:

Рік Суперник



</br> Турнір 		Причина Наслідки Прим.
2007 «Воспс»
Прем'єр-Ліга 		Намірний удар у ділянку очей Джеймі Гаскелла та Джонні О’Коннора[en]. Відсторонений від участі у матчах на 26 тижнів. [28]
2012 Збірна Ірландії
Кубок шести націй 		Укус Стівена Ферріса[en]. Відсторонений від участі у матчах на 8 тижнів. [29]
«Ольстер» Кубок Гейнекен Навмисні удари ліктем в обличчя Рорі Беста. Відсторонений від участі у матчах на 2 тижні. [30]
2013 «Лестер Тайгерс»
Прем'єр Ліга 		Образи на адресу рефері. Відсторонений від участі у матчах на 11 тижнів;



</br> Виключено зі складу " Британських та ірландських левів ". 		[31]
2014 Намірний удар ліктем в обличчя Метта Сміта Усунений від участі у матчах на 3 тижні;
Остання попередження від тренера збірної. 		[18]
2015 «Сарацини»
Прем'єр-Ліга 		Удар головою в обличчя Джеймі Джорджа[en] Відсторонений від участі у матчах на 4 тижні;
Виключено зі складу збірної Англії на чемпіонаті світу. 		[19]
2016 «Ленстер»
Кубок чемпіонів 		Намірний удар в обличчя Шона О'Браєна. Відсторонений від участі у матчах на 6 тижнів. [32]

Поза регбі[ред. | ред. код]

Одружений, його дружина Джоанн Тромас працює візажистом; 2015 року у пари народилася дочка Теа[33]. Після призначення регбіста капітаном збірної Англії новозеландський бренд Canterbury призначила його послом. Угода була укладена на три роки, а обов'язком спортсмена стало просування тренувального та повсякденного одягу[34]. Крім цього, Гартлі займається і благодійністю: він один із послів Фонду Метта Гемпсона, а також щорічний учасник кампанії Вусопад[35].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ (unspecified title) — European Professional Club Rugby.
  2. ↑ England — Most matches by starting position. ESPN (англ.). Архів оригіналу за 25 лютого 2016. Процитовано 19 червня 2017.
  3. ↑ а б в Daniel Schofield (4 лютого 2016). From the New Zealand sticks to England captain - the making of Dylan Hartley. The Daily Telegraph (англ.). Архів оригіналу за 5 червня 2016. Процитовано 19 червня 2017.
  4. ↑ Matt Chatterton (26 січня 2016). Who is Dylan Hartley?. Radio New Zealand (англ.). Архів оригіналу за 25 серпня 2016. Процитовано 19 червня 2017.
  5. ↑ Rob Wildman (19 вересня 2008). Guinness Premiership one to watch: Northampton Saints' Dylan Hartley. The Daily Telegraph (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2015. Процитовано 19 червня 2017.
  6. ↑ Wally says Hartley can be Saints great. Northampton Chronicle & Echo (англ.). 26 червня 2007. Архів оригіналу за 18 червня 2017. Процитовано 19 червня 2017.
  7. ↑ Premiership Relegation helped Saints : Hartley. Rugby Week (англ.). 6 жовтня 2010. Архів оригіналу за 18 червня 2017. Процитовано 19 червня 2017.
  8. ↑ Saints confirm Hartley as captain. BBC Sport (англ.). 22 липня 2009. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 19 червня 2017.
  9. ↑ England hooker Dylan Hartley signs new contract with Northampton. The Guardian (англ.). 23 лютого 2010. Архів оригіналу за 18 червня 2017. Процитовано 19 червня 2017.
  10. ↑ Pau; Rees (25 травня 2013). Leicester win Premiership final as Northampton's Dylan Hartley sees red. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 19 червня 2017.
  11. ↑ Dylan Hartley and Courtney Lawes get Northampton Saints deals. BBC Sport (англ.). 17 грудня 2014. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 19 червня 2017.
  12. ↑ Gavin Mairs (9 листопада 2009). England's Kiwi hooker Dylan Hartley relishing first haka at Twickenham. The Daily Telegraph (англ.). Архів оригіналу за 28 січня 2011. Процитовано 19 червня 2017.
  13. ↑ England 37-15 Argentina. BBC Sport (англ.). 6 червня 2009. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 19 червня 2017.
  14. ↑ Bryn Palmer (22 серпня 2011). Rugby World Cup 2011: Johnson omits Flutey from England squad. BBC Sport (англ.). Архів оригіналу за 16 травня 2017. Процитовано 19 червня 2017.
  15. ↑ Rugby World Cup 2011: England's troubles on and off the pitch. BBC Sport (англ.). 10 жовтня 2011. Архів оригіналу за 19 березня 2016. Процитовано 19 червня 2017.
  16. ↑ Grant Hodgson (2 жовтня 2011). England rugby players in more hot water after hotel worker claims she was victim of crude sexual banter. Daily Mirror (англ.). Архів оригіналу за 14 жовтня 2014. Процитовано 19 червня 2017.
  17. ↑ Robert Kitson (18 червня 2012). Dylan Hartley to captain England against South Africa in third Test. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 19 червня 2017.
  18. ↑ а б Stuart Lancaster: I will speak to Dylan Hartley over discipline. BBC Sport (англ.). 31 грудня 2014. Архів оригіналу за 27 лютого 2016. Процитовано 19 червня 2017.
  19. ↑ а б Dylan Hartley dropped from England World Cup squad. BBC Sport (англ.). 29 травня 2015. Архів оригіналу за 15 жовтня 2016. Процитовано 19 червня 2017.
  20. ↑ Dylan Hartley named England captain for Six Nations. The Guardian (англ.). 25 січня 2016. Архів оригіналу за 18 листопада 2016. Процитовано 19 червня 2017.
  21. ↑ Mick Cleary (3 січня 2017). Eddie Jones backs Dylan Hartley to continue as England captain in 2017. The Daily Telegraph (англ.). Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 19 червня 2017.
  22. ↑ Davi Gibbs (3 грудня 2011). England Rugby: England's Potential Future Starting XV. Bleacher Report (англ.). Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 19 червня 2017.
  23. ↑ Adam Hathaway (18 лютого 2017). Eddie Jones hints at Dylan Hartley squad selection for Six Nations clash with Italy. Daily Express (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 19 червня 2017.
  24. ↑ Robert Kitson (25 січня 2016). Dylan Hartley gives England an edge but may struggle not to go over it. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 28 березня 2016. Процитовано 19 червня 2017.
  25. ↑ Giles Mole (22 січня 2016). Is Dylan Hartley really the right man to captain England?. The Daily Telegraph (англ.). Архів оригіналу за 22 березня 2016. Процитовано 19 червня 2017.
  26. ↑ Donald McRae (2 січня 2017). Jamie George: ‘Dylan Hartley talks to people because he’s a good captain’. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 30 травня 2017. Процитовано 19 червня 2017.
  27. ↑ Dylan Hartley has now faced a total of 60 weeks of suspensions. Irish Times (англ.). 14 грудня 2016. Архів оригіналу за 17 грудня 2016. Процитовано 19 червня 2017.
  28. ↑ Saints withdraw Hartley's appeal. BBC Sport (англ.). 25 квітня 2007. Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 19 червня 2017.
  29. ↑ Mike Averis (27 березня 2012). Dylan Hartley gets eight-week ban for biting Ireland's Stephen Ferris. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2015. Процитовано 19 червня 2017.
  30. ↑ Northampton Saints' Dylan Hartley given two-week ban. BBC Sport (англ.). 13 грудня 2012. Архів оригіналу за 18 червня 2017. Процитовано 19 червня 2017.
  31. ↑ Lions 2013: Dylan Hartley set to miss tour after sending off. BBC Sport (англ.). 29 травня 2013. Архів оригіналу за 18 червня 2017. Процитовано 19 червня 2017.
  32. ↑ Samuel Lovett (14 грудня 2016). Dylan Hartley: England captain handed six-week ban for striking Sean O'Brien. The Independent (англ.). Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 19 червня 2017.
  33. ↑ Richard Forrester (29 грудня 2016). England skipper Dylan Hartley to wed long-term partner Joanne Tromans after almost seven years. The Sun (англ.). Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 19 червня 2017.
  34. ↑ Captain Dylan Hartley is our newest brand ambassador. Canterbury (англ.). 3 лютого 2016. Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 19 червня 2017.
  35. ↑ Dylan Hartley: 8 things you need to know. RFU (англ.). 25 січня 2016. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 19 червня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ділан_Гартлі&oldid=41277125