Діти застою

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Діти застою»
Автор Василь Кожелянко
Країна Україна Україна
Мова українська
Жанр сучасна проза
Видавництво Книги-XXI[1]
Видано 2012[2]
Тип носія друк (обкладинка)
Сторінок 328
ISBN 978-617-614-029-0[3]

«Діти застою» — роман українського письменника Василя Кожелянка; вперше опублікований у видавництві «Книги-XXI» 2012 року. Роман складається з десяти частин, у кожній з них є свої герої і сюжет[4].

Подружися нарешті із січнем,
і соком калини напиши на снігу:
червоне — це любов, а біле… теж
В. Кожелянко

[5]

Опис книги[ред. | ред. код]

Діти застою» — останній і, на думку редактора, найкращий роман Василя Кожелянка. Розділена між кількома персонажами автобіографія і узагальнений портрет розчарованого покоління, нереалізовані кохання і втрачені України, даремні в наших умовах західні ідеали і безсила в наших головах східна мудрість, художньо переконливі екскурси у трагічне минуле і чітке передбачення безпросвітного майбутнього, бездонний розпач і в’їдливий гумор, «ліричні» відступи і «ненормативні» вислови — ось далеко не повний перелік того, що знайде у цьому романі спантеличений читач.[1]

Своєю багатовимірністю роман «Діти застою», власне, найбільше і приваблює... Крім того, роман можна «розбирати» на шматки, із яких могли би вийти цікаві вистави, фільми.[2]

Роман, який приніс мені неабияке задоволення[6]

— Інга Кейван

Рецензії[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2013 — лауреат рейтингу «Книжка року-2012» у номінації «Красне письменство», категорія «Сучасна українська проза/есеїстика/драматургія»[7].

Видання[ред. | ред. код]

  • 2012 рік — видавництво «Книги-XXI».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Василь Кожелянко. Діти застою на сайті «Книгоман». — Процитовано 17 січня 2013
  2. ↑ а б Василь Кожелянко. Діти застою [Архівовано 2015-09-23 у Wayback Machine.] на сайті виавництва «Книги — XXI». — Процитовано 17 січня 2013
  3. ↑ Василь Кожелянко. Діти застою на сайті «Лаборатория Фантастики». — Процитовано 17 січня 2013 (укр.)
  4. ↑ Ігор Константинюк. «Діти застою» — останній та найкращий роман Василя Кожелянка [Архівовано 21 травня 2013 у Wayback Machine.] на сайті газети «Версії». — Процитовано 17 січня 2013
  5. ↑ Антоніна Аністратенко. Фарбований кінь, або Любов до кінця // Портал сучасної української літератури. — 02.11.2012. — Процитовано 17 січня 2013
  6. ↑ Інга Кейван: «Роман, який приніс мені неабияке задоволення — це «Діти застою» Василя Кожелянка» на сайті «Буквоїд». — Процитовано 17 січня 2013
  7. ↑ Названо лауреатів рейтингу «Книжка року — 2012»! [Архівовано 31 січня 2013 у Wayback Machine.] на сайті «Першого Національного» каналу. — Процитовано 25 січня 2012

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Василь Кожелянко. Діти застою на сайті виавництва «Книги-XXI». — Процитовано 17 січня 2013.


книги Це незавершена стаття про книгу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Діти_застою&oldid=41528868