Егідіо Мартинович
 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 19 листопада 1907 | |||||||||||||||||||||||||||||
| Пула, Австро-Угорщина | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 7 серпня 1993 (85 років) | |||||||||||||||||||||||||||||
| Пула, Хорватія | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Поховання | Monte Ghiro City Cemeteryd[1] | |||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство | .svg){kind=small} Королівство Югославія
| |||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | правий нападник | |||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||
Егідіо Мартинович (сербохорв. Egidio Martinović, 19 листопада 1907, Пула — 7 серпня 1993, там само) — югославський футболіст, що грав на позиції правого крайнього нападника.
Виступав, зокрема, за загребські клуби ХАШК і «Конкордія», а також національну збірну Югославії. Дворазовий чемпіон Югославії.
Народився у місті Пула, де виступав у складі місцевої команди «Гріон». Коли батьки переїхали до Загреба, приєднався до команди ХАШК. Оскільки в той час у складі клубу могли грати лише студенти або школярі старшої школи, Мартинович записався до музичної академії, де вивчав гру на флейті[3].
Пізніше виступав у команді «Желєзнічар» (Загреб)[3]. А згодом у складі ще одного загребського клубу «Конкордія». В 1930 році виграв з командою перший в її історії титул чемпіона Югославії. Для потрапляння до фінального турніру клуб посів друге місце у чемпіонаті Загреба, а потім у кваліфікації переміг «Ілірію» з Любляни (6:1, 6:0). У фінальній шістці «Конкордія» набрала 15 очок, на два випередивши «Югославію» і «Хайдук». На рахунку Мартиновича 10 матчів і один гол у фінальному турнірі й два матчі у кваліфікації[4].
У 1931 році став з командою срібним призером чемпіонату, зігравши у фінальному турнірі 10 матчів, у яких забив 2 голи[5].
В 1932 році вдруге став чемпіоном країни. «Конкордія» посіла друге місце у кваліфікаційній групі, поступившись «Хайдуку». Фінальний турнір цього разу проводився за кубковою системою. Клуб переміг у чвертьфіналі «Вікторію» (Загреб) (3:0 і 7:3, забив по голу у кожному з матчів), а у півфіналі белградську «Югославію» (0:0, 6:1, відкрив рахунок у другій грі). У фіналі «Конкордія» двічі перемогла «Хайдук» з однаковим рахунком 2:1[6].
Четвертий раз поспіль «Конкордія» виступила у фінальному турнірі чемпіонату в 1933 році, посівши лише сьоме місце[7].
В 1934 році був учасником так званого Кубка семи — турніру, який організували 7 провідних клубів Югославії, як альтернативу національному чемпіонату, який у сезоні 1933/34 не був проведений через те, що клуби не досягли згоди щодо формату його проведення. «Конкордія» у цьому змаганні посіла четверте місце[8].
Загалом у фінальному турнірі чемпіонату Югославії в складі «Конкордії» зіграв в 1930—1938 роках 90 матчів і забив 34 голи[9].
Пізніше виступав також у командах «Марсонія» (Славонський Брод) і «Вараждин»[10]. Після війни працював тренером у різних провінційних клубах. Став засновником першої футбольної школи в місті Пула, а також, разом з іншими футболістами, був серед організаторів Пульської футбольної федерації й тренерської організації міста, президентом якої й був обраний[10].
У 1927 році дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у товариській грі проти збірної Угорщини (0:3). Вийшов на заміну у другому таймі замість знаменитого бомбардира Драгана Йовановича[11]. Мартинович мав італійське походження і в нього було італійське громадянство. Коли це стало відомо, його більше не запрошували до складу югославської збірної[3][10].
Проте, регулярно грав у складі збірної Загреба, взявши участь у 26 матчах[3]. Зокрема, в 1927 році був учасником популярного в країні Кубка Югославської федерації, що проводився для збірних найбільших міст країни. Загреб був переможцем трьох попередніх розіграшів турніру, але не зумів цього разу відстояти титул. У чвертьфіналі команда перемогла збірну Осієка з рахунком 5:2 (Мартинович забив один з голів), але поступилась у півфіналі збірній Суботиці — 4:5[12].
Югославія
| Дата | Місто | Господарі | Результат | Гості | Турнір | Голи | Примітки |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 10.04.1927 | Будапешт | Угорщина  |
3 – 0 | Югославія |
товариський матч | - |  58'
|
| Усього | Матчів | 1 | Голів | 0 |
- Чемпіон Югославії (2):
- Срібний призер чемпіонату Югославії (1):
- ↑ https://www.montegiro.hr/hr/naslovnica/trazilica_pokojnika/
- ↑ У фінальному турнірі чемпіонату Югославії
- ↑ а б в г Біографія гравця на сайті сербської збірної з футболу. Архів оригіналу за 30 серпня 2020. Процитовано 30 травня 2020.
- ↑ Всі матчі чемпіонату Югославії 1930 року
- ↑ Всі матчі чемпіонату Югославії 1931 року
- ↑ Всі матчі фінального турніру чемпіонату Югославії 1932 року
- ↑ Всі матчі фінального турніру чемпіонату Югославії 1933 року
- ↑ Всі матчі Кубка семи
- ↑ Статистика виступів у чемпіонаті
- ↑ а б в Згадка на сайті Істрійської інтернет енциклопедії. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 30 травня 2020.
- ↑ Протокол матчу. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 30 травня 2020.
- ↑ Подробиці турніру
- Профіль на eu-football.info (анг.) . Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 31 травня 2020.
- Профіль на сайті сербської збірної з футболу (серб.) . Архів оригіналу за 30 серпня 2020. Процитовано 31 травня 2020.
- Статистика виступів у чемпіонаті Югославії (серб.) . Процитовано 31 травня 2020.
- Ghjaskm yf national-football-teams.com (анг.) . Процитовано 31 травня 2020.
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
