Едуардо Роберто Стінген

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У цієї особи португальське прізвище. Перше (материне) прізвище цієї особи — Роберто, а друге (батькове) прізвище — Стінген
Ф
Аду
Аду
Аду
Особисті дані
Повне ім'я Едуардо Роберто Стінген
Народження 4 липня 1944(1944-07-04) (79 років)
  Жарагуа-до-Сулd, Санта-Катаріна, Бразилія
Зріст 189 см
Вага 80 кг
Громадянство  Бразилія
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1964–1968 Бразилія «Лондрина»  ? (-?)
1969–1974 Бразилія «Корінтіанс»  ? (-?)
1975 Бразилія «Америка» (Ріо)  ? (-?)
1976 Бразилія «Атлетіко Мінейру»  ? (-?)
1977 Бразилія «Португеза Деспортос»  ? (-?)
1977 Бразилія «Сантус»  ? (-?)
1978 Бразилія «Ферровіаріо»  ? (-?)
1979 Бразилія «Форталеза»  ? (-?)
1980 Бразилія «Вело Клубе» ? (-?)
1981 Бразилія «Форталеза»  ? (-?)
1981–1982 Бразилія «Брагантіно»  ? (-?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1970 Бразилія Бразилія 3 (-3)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Едуардо Роберто Стінген (порт. Eduardo Roberto Stinghen), більш відомий як Аду (порт. Ado), нар. 4 липня 1944, Жарагуа-ду-Сул) — бразильський футболіст, що грав на позиції воротаря.

Виступав, зокрема, за «Корінтіанс», «Атлетіко Мінейру» і «Сантус», а також національну збірну Бразилії. У складі збірної — чемпіон світу.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Едуардо народився 4 липня 1944 року в родині італійсько-німецького походження. Його батьками були Тереза Шмітт Стінген (Штінген) (порт. Teresa Schmitt Stinghen) і Жуліо Стінген (порт. Julio Stinghen). У 1951 році сім'я переїхала в місто Лондрину в північній частині штату Парана, де глава сім'ї став вчителем португальської мови в школі порт. Colégio Estadual «Vicente Rijo».

У Лондрині Едуардо Роберто почав навчання в школі-інтернаті Colégio Marista, де отримав гарну освіту, вивчаючи релігійні, наукові, культурні та суспільні дисципліни. Там же він захопився спортом, особливо футболом.

У 1964 році, коли в Бразилії відбулась революція і встановилась військова диктатура, Едуардо Роберто Стінген підписав свій перший професіональний контракт в 18-річному віці. Його першою командою стала «Лондрина». Успіхи молодого воротаря через 5 років були помічені одним з найсильніших клубів Бразилії, «Корінтіансом», який в ті роки увійшов в тривалу смугу без великих титулів (з 1966 по 1977 рік «Тімао» не виграв жодного трофея як на рівні штатів, так і на національному рівні).

На клубному рівні єдиним трофеєм для Аду став Кубок Гуанабара 1974 року, завойований ним разом з «Корінтіансом», хоча цей трофей не вважається значущим для бразильського футболу, оскільки є лише частиною єдиного турніру — чемпіонату штату Ріо (Ліга Каріока).

Після 1975 року Аду, як стали називати Стінгена вболівальники, перейшов в «Атлетіко Мінейру», після чого, до самого завершення кар'єри в 1982 році, міняв команди практично щороку. Багато в чому це обумовлено звичною для того десятиліття в Бразилії практикою, при якій футбольним агентам діставалася певна частина доходу при переході гравця в інший клуб, хоча і самому футболісту в 33-річному віці вже складно було конкурувати за місце в основі таких грандів, як «Корінтіанс», «Атлетіко Мінейру» і «Сантус».

Завершив ігрову кар'єру у команді «Брагантіно», за яку виступав протягом 1981—1982 років.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

4 березня 1970 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії в товариській грі з Аргентиною (0:2)[1].

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1970 року у Мексиці[2], здобувши того року титул чемпіона світу, хоча на тому турнірі всі матчі у воротах бразильців провів Фелікс Мієлі. Натомість того року Аду виходив на поле у двох інших іграх збірної — з Мексикою (2:1)[3] та Болгарією (0:0)[4], після чого за збірну в офіційних матчах більше не грав.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Подальше життя[ред. | ред. код]

У 1980-ті роки, вже після закінчення кар'єри гравця, Аду відкрив дві футбольні школи-в районі Сан-Паулу Морумбі і в Алфавіллі, між Баруері і Сантана-ді-Парнаіба в агломерації Сан-Паулу.

У 2002 році Аду відвідав рідне місто Жарагуа-ду-Сул на запрошення низки культурних організацій (Асоціація художників, Історичний музей тощо) та адміністрації міста разом зі своєю матір'ю та родичами. Мер міста Ірінеу Пасолд відзначив внесок сім'ї Стінгенів і особисто Аду в культуру міста Жарагуа-ду-Сул. Художниця Арлет Шведлер (порт. Arlete Schwedler) вручила колишньому футболістові його портрет. На урочистій виставці були представлені художні, фото- і відеоматеріали, що показували основні етапи біографії Аду, також на верхньому поверсі музею міста був відкритий спеціальний куточок, присвячений чемпіону світу. Аду подякував жителям міста за надану честь і за те, що вони пам'ятають про нього і зазначив, що намагається підтримувати зв'язок зі своїми родичами і знайомими в цьому місті навіть через багато років після переїзду.

Зараз Аду живе в Брукліні — районі Сан-Паулу, де володіє своїми двома футбольними школами[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Brésil - Argentine 0:2 (Matchs amicals 1970, mars). mondedufoot.fr (фр.). Процитовано 22 січня 2021.
  2. ↑ 1970 FIFA World Cup: Brazil Squad [Архівовано 28 березня 2010 у Wayback Machine.] FIFA. Retrieved 3 February 2010.
  3. ↑ Brésil - Mexique 2:1 (Matchs amicals 1970, septembre). mondedufoot.fr (фр.). Процитовано 22 січня 2021.
  4. ↑ Brésil - Bulgarie 0:0 (Matchs amicals 1970, avril). mondedufoot.fr (фр.). Процитовано 22 січня 2021.
  5. ↑ Биография Адо в рамках проекта Que Fim Levou? [Архівовано 2009-12-14 у Wayback Machine.](порт.)

Посилання[ред. | ред. код]

Бразилія
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Едуардо_Роберто_Стінген&oldid=37181057