Екадаумавська єпархія
Екадаумавська єпархія (лат.: Dioecesis Ecdaumavensis) - закритий престол Константинопольського патріархату та титулярний престол католицької церкви.
Історія[ред. | ред. код]
Екдаумава на території сучасної Туреччини — стародавня єпископська кафедра римської провінції Лікаонія в цивільній єпархії Азії. Вона входила до Константинопольського патріархату і була суфраганкою архієпархії Іконії.
Єпархія не згадується в жодному з Notitiae Episcopatuum Константинопольського патріархату; Імовірно, таким чином, місцевість уже була закрита до VII століття, періоду, з якого датується перша відома Notitia.[1]
Два з відомих єпископів цього стародавнього єпископства задокументовані соборними джерелами. Ерезіо брав участь у Нікейському соборі в 325 р., і його підпис зустрічається разом із єпископами Галатії; Екдаумававська єпархія була фактично відокремлена від Галатії та інтегрована в Лікаонію з нагоди створення цієї провінції близько 371 року.[2] На Халкедонському соборі 451 року єпископа Гегемонія не було; на урочистій сесії 25 жовтня в присутності імператора Маркіана його представляє митрополит Іконійський Онисифор, який замість нього підписав визначення віри.[3]
Ймовірно, до цієї єпархії має бути приписаний ще один єпископ. У 434 р. єпископ Прокл був переведений з Кизика до Константинопольського патріархату; ця передача викликала критику з боку тих, хто вважав її суперечною канонічним нормам. Історик Сократ Схоластик у своїй «Historia ecclesiastica» захищав законність цього акту, повідомляючи про низку прецедентів, включаючи прецедент Оттімо, який був переведений з резиденції Агдамеї до Антіохії Пісідійської. Це перенесення, мабуть, відбулося до 375/377 р., коли Оттімо вже зафіксовано як митрополит Антіохійський. Однак тлумачення терміна Агдамея, використаного Сократом Схоластиком, є невизначеним: для Ле Квін це єпархія Акмонія[4], для інших це кафедра Апамеї ді Пісідії[5][6], треті вважають, що це Єкдаумавська єпархія.[7][8]
З 1933 р. Екдаумава зарахована до титулярного єпископського престолу Католицької Церкви; поки це звання ще не присвоєно.
Хронотаксис грецьких єпископів[ред. | ред. код]
- Ерезій † (згадується в 325 р.)
- Оттімо ? † (? - до 375/377 призначений митрополитом Антіохії Пісідійської)
- Гегемоній † (згадується 451 р.)
Примітка[ред. | ред. код]
- ↑ Jean Darrouzès, Notitiae episcopatuum Ecclesiae Constantinopolitanae. Texte critique, introduction et notes, Paris, 1981.
- ↑ Destephen, Prosopographie du diocèse d'Asie, p. 269.
- ↑ Destephen, Prosopographie du diocèse d'Asie, p. 434.
- ↑ (лат.) Oriens christianus, vol. I, col. 817.
- ↑ (нім.) W. Ensslin, Realencyclopädie XVIII, 1, col. 805.
- ↑ R. Pouchet, Basile le Grand, Rome, 1992, p. 442, n. 6.
- ↑ D. Stiernon, in Dictionnaire d'Histoire et de Géographie ecclésiastiques, XXV, col. 772.
- ↑ Destephen, Prosopographie du diocèse d'Asie, p. 740.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- (лат.) Michel Le Quien, Oriens christianus in quatuor Patriarchatus digestus, Parigi, 1740, Tomo I, coll. 1089-1090
- (лат.) Pius Bonifacius Gams, Series episcoporum Ecclesiae Catholicae, Leipzig, 1931, p. 452
- Raymond Janin, v. Ecdaumava, in «Dictionnaire d'Histoire et de Géographie ecclésiastiques», vol. XIV, Paris, 1960, col. 1350
- Sylvain Destephen, Prosopographie chrétienne du Bas-Empire 3. Prosopographie du diocèse d'Asie (325-641), Paris, 2008
Зовнішні посилання[ред. | ред. код]
- (англ.) La sede titolare su Catholic Hierarchy
- (англ.) La sede titolare su Gcatholic