Еквівалентність механічних та електромагнітних величин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Еквівалентність механічних та електромагнітних величин  — в багатьох прикладних задачах фізики різні явища описуються однаковими математичними рівняннями. Наприклад, диференційне рівняння для коливань механічного маятника (осцилятора) в «механіці» та реактивного контуру в «електродинаміці». Нижче приведена зведена таблиця деяких відповідностей між механічними та електродинамічними величинами.

Взаємна еквівалентність фізичних величин[ред. | ред. код]

Механічні величини Електродинамічні величини
Назва Позначення Розмірність Назва Позначення Розмірність
довжина метр заряд Кулон
маса кілограм індуктивність Генрі
пружність Н/м 1/ємність 1/Ф
швидкість метр/секунда струм Кулон/секунда
імпульс кг*м/с магнітний потік самоіндукції Вебер
кінетична енергія Джоуль енергія індуктивності Джоуль
потенціальна енергія Дж енергія ємності Дж
дія Дж*с дія Дж*с

Одним із перших широку популяризацію еквівалентності механічних та електричних величин проводив Річард Фейнман у своїх популярних лекціях з фізики.

Має певний сенс привести слова здивування нобелівського лауреата з приводу імпульсу та енергії: «…в таблиці 17.1 ми відмітили, що згідно з механічним імпульсом (швидкість зміни якого рівна прикладеній силі) повинна існувати аналогічна величина, рівна , швидкість зміни якої — (напруга). Очевидно, що ми не можемо говорити, що  — це справжній імпульс ланки; насправді це не так. Вся електрична ланка може бути нерухома і взагалі не мати імпульсу. Просто аналогічний імпульсу в сенсі задоволення аналогічним рівнянням.

Точно так само, кінетичній енергії тут відповідає аналогічна величина . Проте тут нас чекає сюрприз. Величина - дійсно енергія і в електричному випадку. Так виходить тому, що робота, яка здійснюється за одиницю часу над індуктивністю, рівна , а в механічній системі вона рівна  — відповідній величині. Тому у випадку енергії величини не тільки відповідають одна одній, але мають і однаковий фізичний зміст.»

Слід відзначити, що не менший подив повинно викликати співвідношення для дії. В обох випадках воно також має однакову розмірність. Проте Фейнман, котрий написав книгу по інтегралам по шляху цього чогось так і не помітив.

Література[ред. | ред. код]

  • Яворский Б.М, Детлаф А. А., Милковская Л. Б. Курс физики. Т.2. Электричество и магнетизм, Изд. 3-е испр., М.: Высшая школа, 1966. — 412 с.
  • Фейнман Р.,Лейтон Р., Сэндс М. Фейнмановские лекции по физике. т.2. Пространство — время — движение, М.: Мир,1967. — 168 с.
  • Фейнман Р.,Лейтон Р., Сэндс М. Фейнмановские лекции по физике. т.6. Электродинамика, М.: Мир, 1967. — 344 с.
  • H.F. Olson, Dynamical Analogies, Van Nostrand, 2 ed, 1958