Екзамен (оповідання, 1884)
| «Екзамен» | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | оповідання | |||
| Автор | Борис Грінченко | |||
| Мова | українська | |||
| Опубліковано | 1884 рік | |||
|
| ||||
«Екзамен» — оповідання Бориса Грінченка 1884 року. Зображується жалюгідний стан сільської школи, залежність учителів від інспекторів-нездар та непедагогічність навчання українських дітей чужою для них російською мовою.
Сюжет[ред. | ред. код]
Оповідання можна поділити на дві частини. Перша — очікування приїзду до Тополівської школи члена шкільної ради, який має прийняти у старших учнів екзамен на «свідоцтво». Друга ж частина повністю зосереджена на інспекторові Куценку, якого Грінченко зображує у сатиричному світлі.[1]
Образ члена шкільної ради[ред. | ред. код]
Інспектор зображений як «значна особа», яка здійснює «компетентну перевірку» в одній з сільських шкіл:
«Пан Куценко років 25-30 був волосним писарем, а жінка його торгувала бакалією. І в писарстві, і в крамарстві йому так пощастило, що через десять років він мав уже свою крамницю в повітовому місті і, потроху посуваючись угору, зробився з писаря значною особою в місті. Недавнечко він був міським головою, а тепер директором повітового банку, що через його ж шахрайства незабаром мав впасти, і разом він — член земської управи і шкільної ради,— тим і їздить він по сільських школах на екзамени яко голова "екзаменаційної комісії". »
Удаючи із себе пана, інспектор Куценко змішує російські та українські слова, а сама його мова характеризується невмінням правильно будувати речення, алогізмом. Строгість виконання інспектором своїх обов'язків раптово зникає після пропозиції батюшки «закусить», де під горілку має підписатися екзаменаційний протокол.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Бикова Л., 2007, с. 62.
- ↑ Бикова Л., 2007, с. 62-63.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бикова Л. Образ учителя у творчості Бориса Грінченка // Редакційна колегія. — 2007. — С. 59-66.
Посилання[ред. | ред. код]
- Текст оповідання [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.]