Експлорер С-1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Експлорер С-1
Експлорер-7, однотипний Експлореру С-1
Основні параметри
COSPAR ID EXP-7X
NORAD ID F00070
Тип апарата науковий
Штучний супутник Землі
Обертів 0
Дата запуску 15 липня 1959, 17:37:03 UTC
Ракета-носій Джуно-2
Космодром Мис Канаверал, СК-5
Технічні параметри
Маса 41,4
Розміри діаметр 75 см, висота 75 см

«Експло́рер С-1» (англ. Explorer S-1 — дослідник), інші назви Explorer 7X, NASA S-1 — американський науковий космічний апарат типу С-1, невдало запущений за програмою «Експлорер»[1]. Апарат мав вимірювати сонячне випромінювання в рентгенівській і водневій лініях спектра, досліджувати енергетичні частинки і важкі первісні промені. Додатково апарат мав вивчати пробивну здатність мікрометеоритів, розпилення молекул і тепловий баланс Землі.

Опис[ред. | ред. код]

Апарат складався з двох зрізаних конусів зі скловолокна, приєднаних до центральної циліндричної алюмінієвої секції. Найбільший діаметр був 75 см, висота усього апарата 75 см. Дві перехрещені дипольні антени для телеметрії з потужністю 1 Вт і робочою частотою 20 МГц розташовувались всередині центральної секції та частково стирчали назовні. На нижній частині апарата була змонтована антена з робочою частотою 108 МГц, що використовувалась для роботи радіомаяка, На поверхні центральної секції розташовувались п'ять болометрів для вимірювання випромінювання сонячної енергії і три детектори мікрометеоритів з сульфіду кадмію. В основі верхнього конуса розташовувались циліндрична іонна камера з віконцем зі фториду літію і циліндрична камера рентгенівського випромінювання з берилієвим віконцем. Біля вершини верхнього конуса розташовувався лічильник Гейгера. У центральній частині верхнього конуса розташовувалась іонізаційна камера для реєстрації первісних космічних променів.

Живлення мали забезпечувати приблизно 3000 сонячних елементів, прикріплених до верхнього і нижнього конусів. Додатковим джерелом живлення були 15 нікель-кадмієвих акумуляторів, розташованих вздовж внутрішньої поверхні циліндричної секції, вони також мали допомагати підтримувати необхідну швидкість обертання, оскільки стабілізація мала здійснюватись обертанням апарата навколо поздовжньої осі.

Запуск[ред. | ред. код]

15 липня 1959 року о 17:37:03 UTC ракетою-носієм «Джуно-2» з космодрому «Мис Канаверал» відбувся запуск апарата серії «Експлорер»[2]. Після запуску несправність електричної системи відключила систему управління, тому відповідальний за безпеку польоту видав команду на самознищення ракети після 5,5 с польоту.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. NASA - NSSDCA - Spacecraft - Details. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 28 вересня 2023.
  2. Juno-2. Gunter's Space Page (англ.). Процитовано 28 вересня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)