Ексцепція
Ексцепція — заперечення проти позову; посилання на фактичні обставини або правову норму, що виключає можливість задоволення позову[1].
Ексцепція в римському праві розвинулась у формулярному процесі як витвір преторського права. Обставини, про які заявляв відповідач, могли бути включені у формулу[2] в вигляді ексцепціі. Якщо ці обставини були підтверджені в ході процесу, вони виключали можливість засудження відповідача.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ексцепція [Архівовано 1 червня 2015 у Wayback Machine.] // Тлумачення СЛОВНИК.ua
- ↑ Призначеному для розбору конкретного позову судді формула вказувала, за яких фактичних і юридичних обставин той повинен присудити або звільнити відповідача (si paret... condemnato, si non paret, absolvito - «Якщо виявиться ... присуди, якщо не виявиться ... виправдай»).
Посилання[ред. | ред. код]
- Ексцепція [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.