Електрична плита

Електрична плита

Електрична плита у Вікісховищі

Електроплита з склокерамічною поверхнею.

Електрична плита з відкритою спіраллю.

Електрична плита з відкритими ТЕНами.

Електри́чна плита́ — кухонна плита, що працює на електриці. Вперше електроплита була представлена публіці 29 серпня 1883 року в Оттаві Томасом Ахерном.

Загальне поняття

З точки зору електротехніки, електроплита є нагрівальною електроустановкою, так як проходження струму через електричний опір згідно з законом Джоуля-Ленца супроводжується виділенням теплової енергії, що використовується для приготування їжі.

Історія

20 вересня 1859 року Джордж Б. Сімпсон отримав патент США № 25532 на поверхню «електронагрівача», що нагрівається котушкою з платинового дроту, що живиться від батарей. За його словами, корисно «гріти кімнати, кип'ятити воду, готувати їжу…»

Канадський винахідник Томас Ахерн подав патент № 39916 у 1892 році на «електричну піч», пристрій, який він, імовірно, використовував для приготування їжі для готелю в Оттаві того року. Ахерн і Воррен Ю. Сопер були власниками Оттавської компанії Chaudiere Electric Light and Power Company. Електрична плита була представлена ​​на Всесвітній виставці в Чикаго в 1893 році, де була показана електрифікована модель кухні. На відміну від газової плити, електрична плита розвивалася повільно, частково через незнайому технологію та необхідність електрифікації міст і селищ.

У 1897 році Вільям Хедавей отримав патент США № 574537 на «Автоматично керовану електричну піч».

Типи плит

За варіантом виконання

• Плити з класичним резистивним нагрівальним елементом
  • З простою спіраллю
  • З трубчастим електронагрівачем
  • З галогенним інфрачервоним нагрівачем
• Зі стрічковим нагрівальним елементом (Hi-Light)
• Індукційні плити

За типом поверхні

• З відкритою спіраллю або ТЕНом
• З чавунною конфоркою
• Зі склокерамічною поверхнею

За способом управління

• Механічне
• Сенсорне

За способом включення в електромережу

• Однофазні
• Трифазні

Принцип роботи

Класичні

З точки зору електротехніки, принцип ґрунтується на виділенні теплової енергії при проходженні електричного струму через резистивний нагрівальний елемент (закон Джоуля-Ленца). Нагрівальний елемент являє собою провідник з металу з високим питомим опором, виконаний зазвичай у формі спіралі.

Індукційні

Як нагрівальний елемент використовується дно посуду, яке нагрівається вихровими струмами, наведеними в ньому котушкою індуктивності. У зв'язку з цим для роботи з індукційної плитою потрібний посуд з феромагнітним (наприклад, сталевим, чавунним або нержавіючим, втім, є і немагнітні сталі і чавуни, вони не підходять) першим знизу шаром в дні.

Техніка безпеки

Варіант роз'єму, розрахованого на струм до 32 ампер.

Електрична плита це, зазвичай, один з найпотужніших побутових електроприладів. Включена плита може споживати струм до 50А, а під час приготування їжі доводиться часто торкатися до частин електроплити. Неправильна установка і підключення електроплити може призвести до вибуху або до ураження електричним струмом. Тому висуваються жорсткі вимоги до дротів і заземлення. Для підключення потужної плити до електромереж недостатньо стандартних побутових роз'ємів загального призначення. Для підключення електроплити використовуються або промислові роз'єми, або нестандартні, призначені саме для електроплит.

Також, як і для інших плит для електричної плити справедливі правила пожежної безпеки. Слід пам'ятати, що багато частин плити при роботі нагріваються до високої температури.

Див. також

• Індукційна плита
• Газова плита