Електронна освіта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Електро́нна осві́та (е-освіта, e-learning) — Освіта з використанням електронних технологій, насамперед інтернету. Дозволяє пройти курс дистанційної освіти, надаючи при цьому можливість діалогу з викладачем та іншими слухачами. Одним з найбільш розповсюджених засобів електронної освіти є відеоконференції на основі інтернету. Головна перевага для громадян полягає в тому, що вони самі можуть обрати відповідний курс і пройти навчання за ним, не виходячи з дому. При цьому повністю зберігається якість освіти, притаманна традиційним її формам.

Українське законодавство надає наступне визначення: «Електронна освіта (е-освіта) – форма отримання освіти, що здобувається з використанням виключно інформаційно-комунікаційних технологій».[1]

Три покоління E-learning

E-learning 1.0 — перше покоління вчення (насправді — тренінгу), що проводиться через веб. Може бути охарактеризовано курсом в 60 і більше хвилин. Найчастіше використовувалися синхронні курси, що поставляються через віртуальний навчальний клас або асинхронні курси, побудовані з використанням інструментів для авторингу, дизайн контента зазвичай слідував моделі традиційного вчення, розроблений дизайнером по вченню. Ну і звичайно курси управлялися через LMS.

E-learning 1.3 — таке поняття використовують для покоління e-learning, що існує останні декілька років, при якому розробка відбувається швидше, а процес вчення розбитий на дрібніші шматки. Вчення доступне в контексті робочого місця і форма доставки набагато простіша. З цієї причини вчення не завжди доступно через LMS, а доставляється до учня через поштові повідомлення і засланнями на доступ до корпоративного інтранету. Контент в E-learning 1.3 створюється зазвичай експертами з тематики по шаблонах, з використанням засобів швидкої розробки і систем управління навчальним контентом (LCMS). Ну і додатково, віртуальні класи або обговорення можуть організовуватися в міру необхідності як частина загального навчального процесу.

E-learning 2.0 — це набагато більший крок, ніж при переході від E-learning 1.0 на E-learning 1.3. E-learning 2.0 засноване на інструментах, в яких комбінується проста розробка контента, поширення через веб і вбудовані засоби спільної роботи. Створювати контент може будь-який співробітник, навіть в процесі поточної роботи. По суті, вимоги і чекання від E-learning 2.0, це органічне поєднання роботи і вчення в одному процесі, керованим самим співробітником. Вчення — це процес доступу до контенту, який створюється як експертами, так і колегами по роботі, а також і спілкування з колегами через модель соціального компьютінга. Дуже багато людей говорять, що суспільство або мережі роблять великий вплив на вчення.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.05.2013 р. № 386-р. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 21 вересня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]