Елені Бімпіку-Антоніаді
| Елені Бімпіку-Антоніаді | |
|---|---|
| грец. Ελένη Αντωνιάδη-Μπιμπίκου | |
| Народилася |
21 липня 1923[1] Афіни, Греція |
| Померла |
13 червня 2017[1] (93 роки) Афіни, Греція |
| Країна |
 Греція Франція |
| Діяльність | історикиня |
| Alma mater |
Афінський національний університет імені Каподистрії Практична школа вищих досліджень |
| Галузь | історія, візантологія і балканістика |
| Заклад |
Вища школа соціальних наук Національний центр наукових досліджень |
| Вчителі | Dionysios Zakythinosd і Фернан Бродель |
| Аспіранти, докторанти |
Dimitris Michalopoulosd[2] Socrates D. Petmezasd[3] Gilles Grivaudd[4] Anna Tabakid[5] |
| Членство | Комуністична партія Греції |
Елені Антоніадіс-Бібіку (фр. Hélène Antoniadis-Bibicou, грец. Ελένη Αντωνιάδη — Μπιμπίκου; (21 липня 1923, Афіни — 13 червня 2017, Афіни) — французька дослідниця, історик-візантиніст. Член Comité français des études byzantines (CFEB)[6].
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася 21 липня 1923 в Афінах[6].
Під час диктатури Метаксасу вступила до Федерацію комуністичної молоді Греції[en] (OKNE), молодіжної організації Комуністичної партії Греції. Під час окупації Греції країнами «осі» вступила до Національно-визвольного фронту Греції (ΕΑΜ). Була однією із засновниць пірейської організації Єдиної всегрецької організації молоді (ΕΠΟΝ). Писала у підпільній газеті Νέα Γενιά[6].
У 1945 році закінчила Афінський університет, де навчалася на кафедрі історії та археології та зустрілася з візантистом Діонісіосом Закітіносом[6] .
Після закінчення Другої світової війни брала участь у створенні французько-грецького студентського союзу (Union Franco-Hellénique des Jeunes). Отримала за підтримки еллініста Октавія Мерльє, директора Французького інституту в Афінах[fr] (IFG) стипендію французького уряду, яка дозволила їй тікати від громадянської війни в Греції і оселитися в Парижі в 1947[6].
У 1951 році, будучи студенткою IV секції (філологічних та історичних наук) Практичної школи вищих досліджень (EPHE), вступила до Національного центру наукових досліджень (CNRS). З 1955 року відвідувала семінари візантиніста Поля Лемерля разом із греками Нікосом Звороносом[el] та Елені Глікадзі-Арвелер. Потім приєдналася до знаменитої VI-ї секції (економічних та соціальних наук) EPHE історика Фернана Броделя (з 1975 року — Вища школа соціальних наук, EHESS), яка дуже вплинула на неї. З 1965 року протягом 30 років вела семінар «Економічна та соціальна історія Візантії та сучасної Греції» (Histoire économique et sociale de Byzance et de la Grèce moderne)[6].
Вивчала військові конфлікти за участю візантійського флоту, особливу увагу при цьому приділяючи його розвитку та імператорській політиці щодо флоту[7][8].
У 1963 році опублікувала монографію Recherches sur les douanes à Byzance у серії Cahiers des Annales[6] про візантійські митниці та митні збори. Залучила печатки для відновлення історії візантійських митниць та торгівлі[9][10][11][12].
Взяла участь у першому двосторонньому франко-радянському колоквіумі з проблем візантинознавства 5-6 листопада 1979 року в Парижі[13].
У період диктатури «чорних полковників» була обрана генеральним секретарем руху «Греко-французького руху за вільну Грецію» (Mouvement gréco-français pour une Grece libre), який очолює Ролан Дюма[6].
Чоловік — Антуан Антоніадіс (Antoine Antoniadis, Αντώνης Αντωνιάδης) був паризьким кореспондентом «Різоспастіс», афінської щоденної газети Комуністичної партії Греції. Після його смерті в 1983 році, Елен Антоніадіс-Бібіку стала паризьким кореспондентом «Різоспастіс» до 1991[6].
Померла в Афінах 13 червня 2017 року на 94-у році життя. Похована на цвинтарі Зографу (Νεκροταφείο Ζωγράφου) у Зографосі у суботу, 17 червня 2017 року[6].
Публікації[ред. | ред. код]
- Антониадис-Бибику Э., Гийу А. Византийская и поствизантийская сельская община // Византийский временник. — 1988. — Т. 49 (74) (21 травня). — С. 24—39. Архівовано з джерела 5 травня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://www.academia.edu/37425719/Le_s%C3%A9minaire_d_H%C3%A9l%C3%A8ne_Antoniadis_Bibicou_noyau_p%C3%A9dagogique_et_communaut%C3%A9_de_recherches
- ↑ https://www.theses.fr/1989EHES0037
- ↑ https://www.theses.fr/1994EHES0035
- ↑ https://www.theses.fr/1995EHES0112
- ↑ а б в г д е ж и к л Delouis, Olivier (2017). Hélène Antoniadis-Bibicou (1923-2017) (фр.). Comité français des études byzantines (CFEB). Архів оригіналу за 11 квітня 2020. Процитовано 11 квітня 2020.
- ↑ Bibicou, Hélène. Problèmes de la marine byzantine // Annales. Economies, sociétés, civilisations. 13ᵉ année. — 1958. — No 2 (21 mai). — P. 327-338. Архівовано з джерела 5 травня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
- ↑ Коноводов Илья Витальевич. Монастырский флот в системе материального обеспечения византийских монастырей x–XII вв. // Известия ВГПУ. — 2013. — № 3 (78) (21 травня). Архівовано з джерела 5 травня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
- ↑ Antoniadis-Bibicou, Hélène. Recherches sur les douanes à Byzance : I' « octava », le « kommerkion » et les commerciaires, (Cahier des Annales, n° 20). — Paris, 1963. — P. 164. — (Cahier des Annales, n° 20)
- ↑ Lemerle, Paul. Reviewed Work: Recherches sur les douanes à Byzance : I' « octava », le « kommerkion » et les commerciaires, (Cahier des Annales, n° 20) by Hélène Antoniadis-Bibicou // Revue Historique. — 1964. — Vol. CCXXXII, no 1 (21 mai). — P. 225-231. Архівовано з джерела 5 травня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
- ↑ Каждан А. П. Аннотация: V. Laurent. Le Corpus des sceaux de l’Empire byzantin, t. V: L’Église, I: L’Église de Constantinople, A: Hiérarchie. Paris, 1963. — 1964. — Т. 25 (50) (21 травня). — С. 267—269. Архівовано з джерела 24 березня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
- ↑ Каждан А. П. Аннотация: V. Laurent. Le Corpus des sceaux de l’Empire byzantin, t. V: L’Église, I: L’Église de Constantinople, A: Hiérarchie. Paris, 1963 // Византийский временник. — 1968. — Т. XXVIII (21 травня). — С. 300. Архівовано з джерела 26 березня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
- ↑ Франко-советский коллоквиум по проблемам византиноведения в Париже // Византийский временник. — 1981. — Т. 42 (21 травня). — С. 244. Архівовано з джерела 2 березня 2021. Процитовано 5 травня 2022.
|
