Елісон Башфорд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елісон Башфорд
Народилася 9 липня 1963(1963-07-09)[1] (60 років)
Сідней, Австралія
Країна  Австралія[2]
Діяльність історикиня
Alma mater Кембриджський університет (2015)
Університет Сіднея (1996)
Галузь історія науки[3]
Заклад Університетський коледж Лондона
Університет Сіднея
Університет Нового Південного Уельсу
Кембриджський університет
Університет Нового Південного Уельсу
Вчене звання професор[4]
Нагороди

Елісон Башфорд ( Alison Caroline Bashford ; нар. 9 липня 1963, Сідней, Австралія) - австралійський історик та письменниця. Спеціалізується в галузях історії науки, глобальної історії та історії навколишнього середовища — по-новому оцінюючи сучасний світ з XVIII по XX століття.

Доктор філософії (1996), професор Університету Нового Південного Уельсу, насамперед професор Кембриджа і феллоу його Джизус-коледжу (нині почесний феллоу [5] ). Член Австралійської академії гуманітарних наук (2010) [6] та Британської академії (2017) [7], Королівського товариства Нового Південного Уельсу (2017) [8]. Лауреатка премії Дена Девіда (2021) [9].

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчалася в Сіднейському університеті, отримала освітній ступінь бакалавра з відзнакою та університетську медаль (1990) за академічні досягнення. Там же 1996 року отримала освітньо-наукову ступінь доктора філософії, захистивши дисертацію "Nursing bodies: the gendered politics of health in Australia and England, 1860-1910". Займалася в Австралійському національному університеті. Ранні дослідження присвячені історії Британської імперії та Австралії. З 2013 року працює у Кембриджі як іменний професор (Vere Harmsworth Professor of Imperial and Naval History[en] ) і дійсний член Джізус-коледжу. З 2017 року дослідницький професор історії Університету Нового Південного Уельсу. У 2009-2010 роках працювала на кафедрі історії науки Гарвард. Відзначено Cantemir Prize (2011). Співорганізаторка конференції Malthus: Food, Land, People (2016) [10]. У травні 2018 році читала Wiles Lectures [5].

Відзнаки[ред. | ред. код]

У 2010 році Бешфорд було обрано членом Австралійської академії гуманітарних наук[11]. У липні 2017 року її обрали членом Британської академії, національної академії гуманітарних і соціальних наук Сполученого Королівства[12]. Вона також є членом Королівського товариства Нового Південного Уельсу[13]. У 2021 році вона отримала премію Дена Девіда[14].

Вибрані праці[ред. | ред. код]

Окрім ряду розділів у книгах і рецензованих журнальних статей, Бешфорд є авторкою або редакторкою наступні книги:

Книги[ред. | ред. код]

Авторка шести книг[15].
  • Purity and Pollution: Gender, Embodiment and Victorian Medicine (Macmillan, 1998).
  • Imperial Hygiene: A Critical History of Colonialism, Nationalism and Public Health (Palgrave Macmillan, 2004).
  • Griffith Taylor: Visionary, Environmentalist, Explorer (University of Toronto Press/National Library of Australia Press, 2008). У співавторстві з Керолін Стрендж.
  • Global Population: History, Geopolitics, and Life on Earth (Columbia University Press, 2014).
  • The New Worlds of Thomas Robert Malthus: Re-reading the Principle of Population (Princeton University Press, 2016). У співавторстві з Джойсом Чапліном[16].
  • An Intimate History of Evolution: The Huxleys in Nature and Culture, (Allen Lane, 2022). The Huxleys: An Intimate History of Evolution, (University of Chicago Press, 2022).
Редакторка семи книг
  • Contagion: Historical and Cultural Studies (Routledge, 2001). Співредактор з Claire Hooker. New edition: Contagion: Epidemics, history and culture from smallpox to anthrax (Pluto Press, 2003).
  • Isolation: Places and Practices of Exclusion (Routledge, 2003). Співредактор із Керолін Стрендж.
  • Medicine at the Border: Disease, Globalization and Security from 1850 to the Present (Palgrave Macmillan, 2006).
  • The Oxford Handbook of the History of Eugenics (Oxford University Press, 2010). Співредактор із Філіппою Левін.
  • The Cambridge History of Australia, 2 vols (Cambridge University Press, 2013). Співредактор із Стюарт Макінтайр.
  • Pacific Histories: Ocean, Land, People (Palgrave Macmillan, 2014). Співредактор із Девідом Армітажем. ISBN 9781137001634
  • Oceanic Histories (Cambridge University Press, 2018), з Девідом Армітажем та Суджитом Сівасундарамом.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Library of Congress AuthoritiesLibrary of Congress.
  2. Bibliothèque nationale de France Record #14578798f // BnF catalogue généralParis: BnF.
  3. Czech National Name Authority Database as Linked Data, Báze národních jmenných autorit v podobě propojených dat
  4. https://www.theguardian.com/books/2022/oct/02/an-intimate-history-of-evolution-by-alison-bashford-review-the-compelling-story-of-the-huxley-family
  5. а б New Honorary Fellows elected | Jesus College in the University of Cambridge. Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  6. Fellows - Australian Academy of the Humanities. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 17 червня 2021.
  7. Professor Alison Bashford FBA | The British Academy. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  8. Архивированная копия. Архів оригіналу за 30 червня 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  9. Prof. Alison Bashford. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  10. Malthus: Food, Land, People - CRASSH
  11. Bashford, Alison, FAHA. Humanities.org.au. 22 лютого 1999. Архів оригіналу за 5 лютого 2014. Процитовано 12 лютого 2014.
  12. Elections to the British Academy celebrate the diversity of UK research. British Academy. 2 липня 2017. Процитовано 29 липня 2017.
  13. Fellows – The Royal Society of NSW. www.royalsoc.org.au. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 27 червня 2018.
  14. Dan David Prize 2021
  15. Five UNSW researchers honoured by Royal Society of NSW | UNSW Newsroom. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  16. An Intimate History of Evolution. Архів оригіналу за 11 жовтня 2022. Процитовано 11 жовтня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]