Еміль Юст

Еміль Юст
нім. Emil Just
Народився	18 червня 1885(1885-06-18) Бродниця, Бродницький повіт, Куявсько-Поморське воєводство, Республіка Польща
Помер	21 січня 1947(1947-01-21) (61 рік) Каунас
Діяльність	військовослужбовець
Військове звання	Генерал-майор
Нагороди	Срібний німецький хрест Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Галліполійська зірка Хрест «За заслуги у військовій допомозі» Лицарський хрест ордена Корони (Вюртемберг) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Пам'ятна військова медаль (Австрія) Командорський хрест 2-го класу ордена дому Саксен-Ернестіне Лицарський Хрест I класу ордена Білої Троянди Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Офіцерський хрест ордена Заслуг (Угорщина) Кавалер ордена Орлиного хреста 3 класу (Естонія) Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) Імперський орден Ярма та Стріл Великий офіцер ордена Зірки Румунії Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр» Орден військових заслуг (Іспанія) Срібний Іспанський хрест Орден Хреста Перемоги

Еміль Юст (нім. Emil Just; 18 червня 1885, Штрасбург — 21 січня 1947, Каунас) — німецький офіцер, генерал-майор вермахту. Кавалер Німецького хреста в сріблі.

Біографія

Учасник Першої світової війни, служив у резервному піхотному полку №59. З листопада 1918 по серпень 1919 року — командир 3-го прикордонного батальйону, з яким бився проти польських повстанців біля Бромберга, після чого до січня 1920 року служив у поліції Берліна. В 1924 році вступив в абвер. Під час Другої світової війни служив військовим аташе в Румунії і (з вересня 1941 року) польовим комендантом Каунаса, де серед іншого контролював створення литовських будівельних батальйонів. 31 січня 1945 року звільнений у відставку і повернувся в Берлін, де був заарештований радянськими військами. 2 січня 1946 року засуджений військовим трибуналом до страти за «шпигунство проти Радянського Союзу, а також масові вбивства і викрадення радянських громадян». 30 грудня 1946 року прохання Юста про помилування було відхилене і він був страчений.

Нагороди

• Залізний хрест
  • 2-го класу (14 вересня 1914)
  • 1-го класу (21 травня 1915)
• Військова медаль (Османська імперія) (червень 1916)
• Хрест «За заслуги у військовій допомозі» (21 липня 1917)
• Орден Вюртемберзької корони, лицарський хрест (18 березня 1918)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (20 грудня 1934)
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Орден дому Саксен-Ернестіне, командорський хрест 2-го класу з мечами на кільці (15 серпня 1935)
• Орден Білої троянди (Фінляндія), лицарський хрест 1-го класу (2 грудня 1935)
• Орден Заслуг (Угорщина), офіцерський хрест (24 лютого 1936)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років; 2 жовтня 1936) — отримав 4 медалі одночасно.
• Орден Орлиного хреста 3-го класу (Естонія; 27 серпня 1937)
• Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) з мечами (Болгарія; 11 листопада 1937)
• Імперський орден Ярма та Стріл, командорський хрест (Іспанія)
• Орден Зірки Румунії, великий офіцерський хрест з мечами на кільці
• Орден «Святий Олександр», великий хрест (Болгарія)
• Хрест військових заслуг (Іспанія), великий хрест білого дивізіону (12 квітня 1939)
• Іспанський хрест в сріблі
• Хрест Воєнних заслуг
  • 2-го класу з мечами (1 серпня 1940)
  • 1-го класу з мечами (3 січня 1942)
• Орден Хреста Перемоги 3-го класу (Словаччина)
• Німецький хрест в сріблі (2 червня 1944)

Література

• Christoph Dieckmann: Deutsche Besatzungspolitik in Litauen 1941 - 1944. 2 Bände. Göttingen : Wallstein, 2011
• Todesurteile sowjetischer Militärtribunale gegen Deutsche (1944-1947): eine historisch-biographische Studie, Vandenhoeck und Ruprecht, 2015, ISBN 9783525369685, S. 305

Посилання

• Нагороди Юста.