Енріке Гонсалес Мартінес
| Енріке Гонсалес Мартінес | ||||
|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||
| Народився |
13 квітня 1871[1][2][…] Гвадалахара, Мексика[4] | |||
| Помер |
19 лютого 1952[4][1][…] (80 років) Мехіко, Мексика | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Мексика | |||
| Діяльність | поет, письменник, дипломат | |||
| Членство | Національна колегія Мексикиd і Мексиканська лінгвістична академія[5] | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Енріке Гонсалес Мартінес у Вікісховищі | ||||
Енріке Гонсалес Мартінес (ісп. Enrique González Martínez; 13 квітня 1871, Гвадалахара — 19 лютого 1952, Мехіко) — мексиканський поет, представник модернізму. Поезія Гонсалеса Мартінеса зазнала впливу Ламартіна, Бодлера, Верлена[6].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї вчителя[7], отримав медичну освіту. До 1911 року працював у провінції, після чого переїхав до Мехіко. Входив у літературний гурток Атеней молоді[es], видавав журнал «Пегас». Від 1920 до 1931 року перебував на дипломатичній службі: був послом в Аргентині, Чилі, Іспанії та Португалії. Після повернення на батьківщину присвятив себе літературній діяльності. 1944 року Гонсалеса Мартінеса відзначено Літературною премією Мануеля Авіла Камачо, а 1949 року номіновано на Нобелівську премію[6].
Творчість[ред. | ред. код]
Перша поетична збірка Гонсалеса Мартінеса «Прелюдії» (ісп. Preludios), що вийшла 1903 року, написана в дусі модернізму. Однак у своєму знаменитому сонеті «Смерть лебедя» (ісп. La muerte del cisne) 1911 року він протиставляє улюблений образ відомого поета Рубена Даріо — лебедя, який став символом іспаноамериканського модернізму, — мудрій сові, здатній пізнати таємниці буття[8].
Вірші і поеми Гонсалеса Мартінеса (збірки «Смерть лебедя», 1915, «Слово вітру», 1921, «Приховані знаки», 1925) відрізняються глибоким ліризмом. Збірки «Нездійснені вірші» (1932), «Полум'яний потік» (1938), «Під знаком смерті» (1942) присвячені темам любові і смерті. Однією з найкращих поем Гонсалеса Мартінеса є «Вавилон» (1949), де він робить спробу узагальнити навколишню дійсність. В цю поему, що відрізняється складною мовою і образним рядом, насичену громадянським пафосом, входять також і роздуми автора про політичні події[9].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
- ↑ а б Гонсалес Мартинес Энрике // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ https://www.academia.org.mx/academicos-1932/item/enrique-gonzalez-martinez
- ↑ а б Cortés E. Dictionary of Mexican Literature. — Greenwood Publishing Group, 1992. — P. 294. — ISBN 9780313262715.
- ↑ 1 // История зарубежной литературы после Октябрьской революции: учеб.пособие для гос. ун-тов / под ред. Л. Г. Андреева, Р. М. Самарина. — М. : Изд-во МГУ, 1969. — С. 478.
- ↑ История литератур Латинской Америки: Конец XIX — начало XX века / В. Б. Земсков. — М. : Наследие, 1994. — С. 216—218. — ISBN 5-201-13203-0.
- ↑ Основные произведения иностранной художественной литературы: литературно-библиогр. справочник / М. И. Рудомино (отв. ред.) и др. — 2. — М. : Книга, 1965. — С. 229.
|
