Ентоні Гадсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гадсон.
Ф
Ентоні Гадсон
Ентоні Гадсон
Ентоні Гадсон
Особисті дані
Народження 11 березня 1981(1981-03-11) (43 роки)
  Сіетл, США
Громадянство  США
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1998–2001 Англія «Вест Гем Юнайтед» 0 (0)
1998 →  Англія «Лутон Таун» 0 (0)
2001–2002 Нідерланди «Неймеген» 0 (0)
2006–2008 США «Вілмінгтон Гаммергедс» 10 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2008–2010 США «Реал Меріленд»
2010–2011 Англія «Тоттенгем Готспур» (U-21)
2011 Англія «Ньюпорт Каунті»
2011–2014 Бахрейн Бахрейн (олімп.)
2011–2013 Бахрейн Бахрейн
2014–2017 Нова Зеландія Нова Зеландія
2014–2017 Нова Зеландія Нова Зеландія (олімп.)
2017–2019 США «Колорадо Репідс»
2020– США США (олімп.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ентоні Гадсон (англ. Anthony Hudson; нар. 11 березня 1981, Сіетл) — англійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2020 року очолює тренерський штаб олімпійської збірної США.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Ентоні Гадсон є сином відомого англійського футболіста Алана Гадсона, що грав зокрема за «Челсі» і «Арсенал». Народився в американському Сіетлі, де в той час виступав його батько. Незабаром родина повернулась до Лондону, де Ентоні займався футболом в академії місцевого «Вест Гем Юнайтед». Однак пробитися в головну команду «молотобійців» Гадсон не зміг і здавався в оренду в нижчоліговий «Лутон Таун»[1].

Після угоду з «Вест Гема» Гадсон підписав дворічну угоду з нідерландським «Неймегеном»[2], проте через півроку він попросив розірвати контракт і повернувся додому в Англію. Деякий час працював біржовим брокером. Ця робота підштовхнула тренера до величезних боргів. Довгий час Гадсон страждав алкоголізмом[3]. Намагаючись побороти його, він поїхав в США, де півзахисник виступав за «Вілмінгтон Гаммергедс»[4][5][6].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 2008 року, очоливши тренерський штаб нижчолігового американського клубу «Реал Меріленд»[4], де пропрацював з 2008 по 2010 рік. Він був наймолодшим професіональним менеджером (головним тренером) у США на той час[7] . У своєму першому сезоні він привів клуб до п'ятого місця та зони плей-оф, дійшовши там до чвертьфіналу[8]. Гадсон також був номінований на премію «Найкращий тренер 2009 року другого дивізіону USL»[9]. У другому сезоні команда посіла останнє місце[10], після чого Гадсон покинув колектив[11][12].

Ентоні Гадсон у 2011 році.

Незабаром йому вдалося потрапити на стажування до Гаррі Реднаппа в «Тоттенхем Готспур». Досвідчений англійський фахівець розгледів талант в Гадсоні. Він порівняв тренера-початківця з молодим Жозе Моурінью[13]. У 2011 році Ентоні Гадсон деякий час очолював дубль «шпор»[14], після чого став головним тренером невеличкого клубу «Ньюпорт Каунті» з Національної Конференції[14]. 28 вересня 2011 року, коли «Ньюпорт» виграв лише один раз в 12 іграх, Гадсон був звільнений з посади[15].

Гадсон став одним з наймолодших тренерів, який отримав у 2012 році ліцензію Pro УЄФА, найвищу тренерську ліцензію у футболі[16].

Збірна Бахрейну[ред. | ред. код]

21 березня 2012 року Гадсон був призначений головним тренером олімпійської збірної Бахрейну[17]. З нею у тому ж році Ентоні дійшов до фіналу Кубка затоки U-23[en][18], а наступного року виграв зі збірною трофей[19], вперше в її історії.

13 серпня 2013 року Гадсон очолив національну збірну Бахрейну[20]. З цією командою Гадсон став бронзовим призером чемпіонату Федерації футболу Західної Азії у січні 2014 року[21], а 27 липня того ж року пішов у відставку[22].

Збірна Нової Зеландії[ред. | ред. код]

Ентоні Гадсон на чолі збірної Нової Зеландії на Кубку конфедерацій 2017 року проти Мексики.

У серпні 2014 року Гадсон був призначений на посаду наставника збірної Нової Зеландії[23][24]. Паралельно він працював і з олімпійською збірною. Нею Гадсон керував на Тихоокеанських іграх 2015 року[25]. Втім сам турнір виявився скандальним для новозеландців, які були дискваліфіковані після півфіналу через використання недозволеного футболіста, що коштувало місця в фіналі турніру, і, відповідно, можливості участі в Олімпійських іграх 2016 року[26]. Втім з національною збірною для Гадсона справи йшли значно краще і 2016 році йому вдалося повернути новозеландцям статус переможця Кубка націй ОФК[27].

Цей результат дозволив збірній кваліфікуватись на Кубок конфедерацій 2017 року в Росії[28]. Таким чином Гадсон став наймолодшим тренером в історії цих змагань. На момент першого матчу новозеландців зі збірною Росії йому було 36 років і 3 місяці. Попередній рекордсмен, нігерієць Шайбу Амоду, був його старший на півроку[29]. Втім новозеландці на турнірі програли всі три гри і не вийшли з групи, але тим не менш команда Гадсона була відмічена багатьма експертами[30].

У вересні 2017 року Нова Зеландія виграла кваліфікацію ОФК до чемпіонату світу 2018 року і вийшла у міжконтинентального плей-оф на перу Перу[31]. Цей матч став першим домашнім матчем Нової Зеландії проти збірних із "топ-100" протягом останніх трьох з половиною років[32], безпрецедентного періоду для будь-якої збірної[33][34]. Після нічиї 0:0 у Веллінгтоні, Перу вдома обіграло Нову Зеландію 2:0 у Лімі і вийшло на чемпіонат світу, залишивши новозеландців за бортом. Після цього Гадсон оголосив про відставку з посади, незважаючи на бажання виконавчого директора NZ Football Енді Мартіна залишити тренера[35][36]. Після відходу Гадсона Мартін описав Ентоні як одного з найкращих тренерів в історії збірної Нової Зеландії[37].

Робота у США[ред. | ред. код]

29 листопада 2017 року Гадсон був призначений головним тренером клубу MLS «Колорадо Репідс»[38]. У сезоні 2018 клуб під його керівництвом фінішував у Західній конференції на 11-му, передостанньому, місці. 1 травня 2019 року Хадсон був звільнений, після того як в дев'яти матчах з початку сезону 2019 «Колорадо Репідз» зміг набрати тільки два очки[39].

З 2020 року очолює тренерський штаб олімпійської збірної США.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Footballdatabase. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 15 липня 2020.
  2. ↑ Anthony Hudson. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 15 липня 2020.
  3. ↑ «Думал, мне суждено умереть молодым». Кто помешает России выиграть матч открытия // «Советский спорт» — 17.06.2017. Архів оригіналу за 26 серпня 2017. Процитовано 15 липня 2020.
  4. ↑ а б Real Maryland hire Hudson as new head coach. Potomac Soccer Wire. 28 жовтня 2008. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 1 листопада 2011.
  5. ↑ No one wants to be on the other end of a Hudson tackle. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 15 липня 2020.
  6. ↑ Wilmington Hammerheads. Архів оригіналу за 14 квітня 2020. Процитовано 15 липня 2020.
  7. ↑ PFA Exclusive interview: Anthony Hudson. Professional Footballers Association. 14 серпня 2009. Архів оригіналу за 2 січня 2010.
  8. ↑ Monarchs Conclude 2009 Season in Playoffs. OurSports Central. 20 серпня 2009. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 6 квітня 2017.
  9. ↑ Monarch Members Recognized by USL. OurSports Central. 26 серпня 2009. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 6 квітня 2017.
  10. ↑ Tables - USL 2 - USA - Results, fixtures, tables and news - Soccerway. int.soccerway.com (англ.). Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 6 квітня 2017.
  11. ↑ West Ham to Bahrain future is bright for Anthony Hudson - 2 November 2012 - Soccerwire. www.soccerwire.com (англ.). Архів оригіналу за 21 травня 2017. Процитовано 2 листопада 2012.
  12. ↑ Real Maryland ends season on a sour note - 11 August 2010 - Gazette. www.gazette.net (англ.). Архів оригіналу за 7 квітня 2017. Процитовано 11 серпня 2010.
  13. ↑ Shuttleworth, Peter (5 квітня 2011). New boss Hudson prefers Newport County to Real Madrid. BBC Sport Wales. Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 1 листопада 2011.
  14. ↑ а б Shuttleworth, Peter (1 квітня 2011). Tottenham coach Anthony Hudson accepts Newport vacancy. BBC Sport Wales. Архів оригіналу за 14 квітня 2020. Процитовано 1 листопада 2011.
  15. ↑ Anthony Hudson departs as Newport County manager. BBC. 28 вересня 2011. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 19 жовтня 2018.
  16. ↑ High Performance Sport New Zealand coach accelerator programme selections. Stuff. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 7 квітня 2017.
  17. ↑ Hudson Appointed Bahrain Under-23 Boss. pitchero.com. 21 березня 2012. Архів оригіналу за 5 квітня 2017. Процитовано 28 грудня 2016.
  18. ↑ 2012 U23 Gulf Cup. Soccerway. Архів оригіналу за 13 січня 2018. Процитовано 6 квітня 2017.
  19. ↑ 2013 U23 GCC Cup Final. Архів оригіналу за 12 січня 2018. Процитовано 19 березня 2022.
  20. ↑ Hudson appointed Senior National Coach (PDF). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 27 жовтня 2015.
  21. ↑ Gulf Daily News » Sports News » Bahrain third in West Asian event. gulf-daily-news.com. Архів оригіналу за 9 січня 2014. Процитовано 28 грудня 2016.
  22. ↑ English coach Anthony Hudson resigns as Bahrain manager. Sky Sports. 27 липня 2014. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 6 квітня 2017.
  23. ↑ Football: All Whites coach named. 5 серпня 2014. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 28 грудня 2016 — через New Zealand Herald.
  24. ↑ Anthony Hudson takes over as New Zealand manager. BBC Sport. 5 серпня 2014. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 28 грудня 2016.
  25. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 28 червня 2015. Процитовано 25 червня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  26. ↑ Steven Holloway (12 липня 2015). Football: Oly Whites to miss Olympics due to ineligible player. NZ Herald News (англ.). Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 29 травня 2017.
  27. ↑ All Whites win Nations Cup. New Zealand Football. 12 червня 2016. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 13 червня 2016.
  28. ↑ New Zealand triumphant. OFC. 11 червня 2016. Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 12 червня 2016.
  29. ↑ Ентоні Хадсон-наймолодший тренер в історії Кубка конфедерацій. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 15 липня 2020.
  30. ↑ Reason for applause for New Zealand coach at press conference. Chosun.com. Chosunaccessdate=2017-10-19. 25 червня 2017. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 15 липня 2020.
  31. ↑ All Whites to play Peru for place at the 2018 World Cup. Stuff. Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 19 жовтня 2017.
  32. ↑ Belief is key to making history. FIFA.com. Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 11 листопада 2017.
  33. ↑ National Teams. Soccerway. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 11 листопада 2017.
  34. ↑ All Whites book intercontinental place. NZ Football. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 1 жовтня 2017.
  35. ↑ Hudson steps down as coach. www.nzfootball.co.nz (en-AU) . Архів оригіналу за 26 листопада 2017. Процитовано 22 листопада 2017.
  36. ↑ Voerman, Andrew. Anthony Hudson not staying on as All Whites coach after World Cup playoff loss to Peru. Stuff.co.nz. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 23 листопада 2017.
  37. ↑ Hudson hailed as one of NZF's best coaches. NZ Newswire. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 24 листопада 2017.
  38. ↑ Jeff Carlisle (29 листопада 2017). Colorado Rapids hire former New Zealand boss Anthony Hudson. ESPN (англ.). Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 4 травня 2019.
  39. ↑ Jeff Carlisle (1 травня 2019). Colorado Rapids fire Hudson, name assistant Casey as interim manager. ESPN. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 2019-05-04/lang=en.
  40. ↑ New Zealand triumphant. OFC. Архів оригіналу за 16 квітня 2019. Процитовано 4 липня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

1 Маринович • 2 Колві • 3 Рідентон • 4 Цимопулос • 5 Боксолл • 6 Туїлома • 7 Барбарусес • 8 Макглінкі • 9 Вуд () • 10 Прелевич • 11 Рохас • 12 Крокомб • 13 Паттерсон • 14 Фаллон • 15 Брокі • 16 Фентон • 17 Адамс • 18 Бразертон • 19 Дойл • 20 Гадсон-Віонгі • 21 Роджерсон • 22 Даєр • 23 Вільямс • Тренер: Гадсон
Нова Зеландія
1 Маринович (в) • 2 Бразертон • 3 Вінн • 4 Цимопулос • 5 Боксолл • 6 Туїлома • 7 Барбарусес • 8 Макглінкі • 9 Вуд (к) • 10 Смелц • 11 Рохас • 12 Мосс (в) • 13 Паттерсон • 14 Томас • 15 Льюїс • 16 Інгем • 17 Дойл • 18 Колві • 19 Руфер • 20 Сміт • 21 Ру • 22 Дюрант • 23 Вільямс (в) • Тренер: Ентоні Гадсон
Нова Зеландія

Гафтон (1996) · Вегерле (1996) · Маєрник (1997–2000) · Ганкінсон (2001–2004) · Клавіхо (2005–2008) · Сміт (2008–2011) · Пареха (2012–2013) · Мастроені (2014–2017) · Кук (2017) · Гадсон (2017–2019) · Кейсі (2019) · Фрейзер (2019–)

Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ентоні_Гадсон&oldid=41731366