Епель Оксана Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть підтвердити значущість, додавши посилання на надійні вторинні джерела, які є незалежними для цієї теми. Якщо значущість залишиться непідтвердженою, стаття може бути об'єднана з іншою статтею, перенаправлена на іншу статтю або вилучена. (грудень 2021)
Епель Оксана Володимирівна
Народилася 13 лютого 1972(1972-02-13) (52 роки)
Донецьк, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність суддя
Науковий ступінь доктор юридичних наук[d]

Оксана Володимирівна Епель (нар. 13 лютого 1972 року, м. Донецьк, Донецька обл., Україна) — суддя Шостого апеляційного адміністративного суду, доктор юридичних наук.[1][2][3]

Освіта[ред. | ред. код]

З 1979 по 1989 рік навчалась в загальноосвітній школі № 77 в місті Донецьк, яку закінчила з відзнакою.

У 2002 році закінчила Донецький національний університет, здобула повну вищу юридичну освіту за спеціальністю «Правознавство», кваліфікацією «Юрист».[4]

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

Трудову діяльність розпочала з 1989 року, з 1993 по 2002 на посадах оператора, юрисконсульта господарських підприємств.

З 2002 по 2005 рр. — консультант, а з 2003 р. — помічник судді Калінінського районного суду м. Донецька.

З 2005 по 2007 рр. помічник судді Київського районного суду м. Донецька.

15 лютого 2007 р. Указом Президента України № 113/2007 призначена на посаду судді Київського районного суду м. Донецька.[5]

23 лютого 2012 постановою Верховної Ради України № 4454-VI обрана на посаду судді Київського районного суду м. Донецька безстроково.[6][7]

У травні 2013 на підставі постанови Верховної Ради України № 675-VII обрана суддею Київського апеляційного адміністративного суду, в якому працює на теперішній час.[8]

19 липня 2016 пройшла первинне кваліфікаційне оцінювання у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України.[9]

У вересні 2018 року Указом Президента переведена до Шостого апеляційного адміністративного суду, а згодом — обрана на посаду судді-речника цього суду.[4]

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

У 2011-2012 рр. захистила кандидатську дисертацію на тему: «Кримінальна відповідальність за публічні заклики до вчинення терористичного акту» та здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук.[10]

У 2020 захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Доктрина захисту конституційних соціальних прав людини та громадянина в Україні».[11]

«Трудове право; право соціального забезпечення»

Бібліографія[ред. | ред. код]

1. Публічні заклики до вчинення терористичного акту як терористичний злочин / О. В. Епель// Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. — 2011.- № 1.

2. Об'єктивні ознаки публічних закликів до вчинення терористичного акту / О. В. Епель// Форум права. — 2011. — № 1.

3. Суб'єктивні ознаки публічних закликів до вчинення терористичного акту / О. В. Епель// Право і суспільство. — 2011. — № 2.

4. Питання вдосконалення кримінально-правової норми про відповідальність за публічні заклики до вчинення терористичного акту / О. В. Епель// Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.- 2011.- № 1.
5. Деякі питання кримінально-правової відповідальності за пропаганду і поширення ідеології тероризму / О. В. Епель// Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні: матеріали науково-практичного семінару. — Дніпро. Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. — 2008.

6. Публічні заклики до вчинення терористичного акту: особливості складу злочину / О. В. Епель// Актуальні проблеми протидії правопорушенням та злочинам у сфері громадської безпеки: матеріали науково-практичної конференції. — Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. — 2010.

7. Публічні заклики до вчинення терористичного акту: питання вдосконалення кримінально-правової норми / О. В. Епель// Наука і вища освіта: тези доповідей учасників XIX Міжнародної наукової конференції студентів і молодих вчених/ Класичний приватний університет. — Запоріжжя: Вид-во КПУ, 2001. — Т. 2.
8. Доктрина захисту конституційних соціальних прав людини і громадянина в Україні/ О. В. Епель// Київський національний університет ім. Тараса Шевченка/ Київ.

9. Епель О.В. Теоретико-практичні основи захисту конституційних соціальних прав людини і громадянина в Україні: монографія. Харків: Панов, 2020. 388 с.

Творчість[ред. | ред. код]

У 2017 році видала збірку віршів «Моей души неведомые дали». [12]

Особисте життя[ред. | ред. код]

З 1996-2018 була в шлюбі з Епелем Олександром Лейзеровичем, має 4 дітей.

Посилання[ред. | ред. код]

Офіційна сторінка у Facebook - Оксана Епель.

Якщо в державі дозволяється тиск на суддів, це автоматично нівелює будь-які досягнення демократії [Архівовано 28 вересня 2020 у Wayback Machine.]

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ІПС ЛІГА:ЗАКОН - система пошуку, аналізу та моніторингу нормативно-правової бази. ips.ligazakon.net. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 10 лютого 2021.
  2. ↑ Судді. 6aas.gov.ua. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 10 лютого 2021.
  3. ↑ Міністерство освіти і науки України - Оголошення щодо захистів дисертацій. mon.gov.ua (ua) . Процитовано 16 лютого 2021.
  4. ↑ а б Епель Оксана Володимирівна. 6aas.gov.ua. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 10 лютого 2021.
  5. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №113/2007. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 10 лютого 2021.
  6. ↑ Собеседования с кандидатами в Конституционный Суд по квоте Съезда судей: текстовая трансляция. Захід Медіа (укр.). Процитовано 16 лютого 2021.
  7. ↑ zakon.rada.gov.ua https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4454-VI#Text. Процитовано 16 лютого 2021. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  8. ↑ Постанова Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 05.11.2013 № 675-VII
  9. ↑ Епель Оксана Володимирівна. Біографія, фото, новини і пов’зані матеріали. Досьє Закон і Бізнес. zib.com.ua. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 10 лютого 2021.
  10. ↑ Епель Оксана Володимирівна. irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 10 лютого 2021.
  11. ↑ Захисти здобувачів. scc.univ.kiev.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 10 лютого 2021.
  12. ↑ Каталоги - НБУВ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. www.irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 10 лютого 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Епель_Оксана_Володимирівна&oldid=40695818